Колись давно моєю Метою ... Мрією, ,, , Бажанням була Z-ка ...Це був 2006 рік.
На той момент у мене вже було 2 машини ... Але мета прикупити цю "леді" мене не покидала ... Я почала пошук ... І з'ясувалося що всалонах Києва немає Z-ки червоного кольору, тобто доведеться чекати... Слово "чекати" і "терпіти" я ненавиджу з дитинства ...асоціація терпіло ((( (…Я ХОТІЛА ЇЇ ЗАРАЗ І НЕГАЙНО…але розуміла щоце неможливо…нічого не вдасться…або чекати або інша машина…як бимені не хотілося в цьому зізнаватись-але я обрала друге, вирішилазвикнути до цієї думки що її просто немає.А коли буде-я їїобов'язково куплю., всіма силами я викидала будь-які думки про ЇЇ, які мене відвідували протягом тих днів... Пройшло пару днів, яприїхала в "сірий" салон розраховуватися за GS350. Я ЛЮБЛЮ ТІЙДЕНЬ…в моїй пам'яті він залишиться назавжди, я пам'ятаю йогопосекундно.
Я побачила на парковці салону ЇЇ…ЧЕРВОНУ…ЧАРІВНУ ПРЕКРАСНУ ДІВЧАТКУZеточку. Довго дивилися один на одного і Я зрозуміла що це МОЯмашина…МОЯ…коли я підійшла ближче мене збентежила значних розмірівтабличка "рЕЗЕРВ"…
Не буду довго розповідати…хто? що? кому? скільки? ..
Головне що через пару днів я виїжджала на Z-ці з цього салону внапрямку "унікуди", мені було взагалі байдуже куди їхати ...хотілося бути з ЇЇ постійно ... …а ВОНА у свою чергу дарувала меністільки радості… Я ніколи з НІЮ не розлучалася. І ВОНА мені непробачила ... ВОНА не доїхала додому ... Вона померла ... Тяжкозгадувати що відбувалося зі мною. …Біль…камінь у душі…і сльози нащоках…
У моїй пам'яті вона залишилася красивою, пристрасною.ВогненноюДІВЧИНКОЮ.
Наступного дня я замовила іншу Z-ку…я не могла інакше ... Мені вонабула потрібна ... Дні летіли ... Час йшло. Минуло близько 6 міс ...дуже довго вона доставлялася з Америки ... Але я ловила себе надумці що я її не чекаю ... Не чекаю ... Як було в ті дні коли я неспала ночами, чекаючи коли я відвезу ЇЇ з того салону…
А зараз не чекаю і цим все сказано… Все елементарно… Так, приїдеZ-ка, зовні майже така ж, червона …але не ВОНА…це вже буде неВОНА…
А зовсім ІНША…
Машина невдовзі була в мене…і вона справді виявилася іншою…
Інший рік, машина пройшла рестайлінг, змінили мотор, інтер'єртрохи, а найголовніше грубий капот ... Подивившись на нього ... Язрозуміла що це зовсім не Лялька ... Це Мужик ... Грубий ... Жвавий... І ставитися до нього треба відповідним чином ... Так почаласянаша дружба ... Ось уже рік і дружимо ... За весь цей час машинамене не підводила ... А навпаки ... Радувала, заслужила багатоперемог на треку, на перегонах (ми без них ніяк) ми разомудосконалимося, ставимо для себе рекорди, покращуємо час (вже 13, 33краще) разом вчимося, разом відпочиваємо, Я НІКОМУ ЇЇ НЕ ДАЮ…
Я люблю і хочу щоб вона в моєму житті залишилася надовго…