Отримав права, значить, нещодавно, думаю, треба ж на чомусь починати їздити. Було кілька москвичів, і все ніяк не складалося — то фінансові труднощі, то ще якісь проблеми. І тут друг, який мав грошей, раптово пропонує машину — каже, віддам борг сараєм, знаю, ти з дитинства мріяв про таке. Ну, щось робити, забрав, катаюся, задоволений. І який протримається у мене більше року.
Отже, Москвич, прости господи, 426ІЕ, був куплений моїм другом у, як він сказав, школярів. Машина знайшлася десь у дворах Києва, запорошена, на спущених колесах, ніби стояла два роки без руху. Шляхом невеликих шаманських перетворень, завівся москвичок з півтику, добіг до пункту призначення і навіть не затих. Місцями кузов — не критично, виправимо. Друг поставив на машину нові колеса, акумулятор, карбюратор, почистив — разом із брудом зі кузова зійшла і фарба. Що ж, буває XD.
Тепер машина в мене. Снігом, нічого тут не вдієш — зима, погода не льотна. За планами так і не сказати — поки не вирішили, що з ним робити, та й не ясно, як гроші дозволять. Читайте журнал — постараємося, щоб було цікаво :)






