Цей автомобіль радянського виробництва знайомий мені ще з дитинства. Він був куплений моїм сусідом, ветераном Великої Вітчизняної війни, в 1975 році. Пам'ятаю, як у 5 років допомагав лагодити ліву ресору, подаючи ключі, воду на джерело і багато іншого. Після смерті діда Москвич був здобутий мною - мій перший автомобіль.
Кузов у гарному стані, тільки передня спідниця і бампер погнуті, наслідки заїзду в гараж дідом у віці 90 років. Потім 3 роки автомобіль простоював у гаражі. Ось сонячним вересневим днем був виштовханий спільними зусиллями і переміщений до мене у двір. У салоні та багажнику були запчастини: гільзи, поршні, кільця, інструмент та багато іншого. Салон я почистив від пилу та бруду, який пролежав там багато років.
Вирішив я його відновити. Потихеньку розібрався з проводкою, бо дід був електриком і встановив датчик на жалюзі, лампочки-індикатори замість попільнички. У серпні 2015 року УЗАМ 412 був запущений після некоротких махінацій з карбюратором. Були спроби руху.










