Машина мого діда. З 1960-го у нас у родині. Перша машина у дворіна той час. Зовні 410- й відрізнявся від 402-го тим же, чим М-72відрізнявся від звичайної Перемоги:кузов автомобіля був помітнопіднятий над рівнем дороги і при погляді спереду був добре помітнийпровідний передній міст. >
При 2377-міліметровій колісній базі довжина автомобіля дорівнювала4055 міліметрам.Ширина його становила ті ж 154 сантиметри, що і у402-го Москвича, але висота, зважаючи на набагато більший кліренсу(220 мм проти 180 у 407-го), сягала 1685 міліметрів – середнєзростання тодішнього радянського чоловіка., багажним іпасажирським відділеннями.Кузів цей був жорстку просторову ферму, до якої були безпосередньо закріплені мотор і агрегати шасі.Фермазварювалася в єдиний вузол з декількох великих вузлів. Длязбільшення загальної жорсткості та міцності руховий відсік та попкузова посилювалися парою незнімних лонжеронів коробчатогоперерізу, пов'язаних у передній частині поперечиною. Усі нероз'ємніз'єднання кузова були звареними, виконаними контактним зварюванням; а в окремих місцях ці з'єднання посилювалися дуговим або газовимзварюванням. Основні деталі облицювання корпусу штампувалися зісталевого листа товщиною 0, 8 - 1, 1 мм. Порівняно зі стандартнимкузовом для Москвичів 402, 407 та 403, жорсткість кузова для 410-гоМосквича була значно посилена.
Капот рухового відсіку був алігаторного типу. Він був однією великуштамповану деталь, до якої для збільшення її жорсткості булиприварені поперечні і діагональні підсилювачі. До кузова капотпідвішувався на двох внутрішніх петлях і закріплювався замком упередній частині. Ручка приводу замку розташовувалась усерединікузова. Щоб запобігти відкриванню капота на ходу при помилковомувитягуванні ручки замка, в його конструкції передбачавсяспеціальний запобіжник. Конструкція передніх та задніх дверейкузова була практично однаковою, але задні двері мали декоративнівиштампування, подібні до тих, що були на Волзі ГАЗ-21. Ключемзамикалися лише передні ліві двері — решта блокувалася зсерединиповоротом рукоятки дверей повністю вниз. Заднього сидіння, зправого боку. Цікаво, що при закритій кришці багажника одночаснозамикався і кронштейн заднього номерного знака, під яким булапробка горловини 35-літрового паливного бака.
Салон автомобіля був обладнаний дзеркалом заднього виду, закріпленим у верхній частині вітрового скла; ящиком рукавички, виготовленим з водостійкого картону; обігрівачем для обігрівукузова та вітрового скла; омивачем вітрового скла, який працюваввід ножного насоса, розташованого на підлозі, зліва від педалізчеплення. Крім цього в салоні розташовувався радіоприймач типуА-17А, що став шестиламповим дводіапазонним. Супергетеродин, розрахований на прийом місцевих та далеких радіомовних станцій насередніх та довгих хвилях. У комплект приймача входили, крім самогоприймача, блок живлення БП-12, гучномовець на дошці, що відбиває, іантенний кабель. Однак роботі приймача серйозно заважали перешкодисистеми запалювання. Незважаючи на велику потребу в подібнихавтомобілях усередині країни, третина 410 Москвичів йшла наекспорт. Існувала навіть праворульна модифікація Москвич 410П, щопоставлялася до Великобританії та Австралії. Облицювання радіаторау машин стандартного та експортного виконання значно відрізнялася.У автомобілів, призначених для радянських громадян облицюванняявляло собою жорсткі штамповані ґрати з єдиною верхньоюдекоративною накладкою. В експортному варіанті цієї накладки небуло. Зате на експортному варіанті були бічні декоративні накладки, на яких розташовувалися підфарники. Автомобіль оснащувався ряднимчотирициліндровим верхньоклапанним карбюраторним двигуном моделі407-Д зі ступенем стиснення, що дорівнює 7 одиниць. Мотор цей бувдуже модернізований варіант того ж двигуна К-38, що стояв надовоєнному німецькому Опель-Кадетті. У СРСР цей мотор спочатку буввстановлений на МЗМА-400, потім, коли з'явився 402-й Москвич, циліндри цього двигуна розточили до 72-міліметрового діаметру. Йогоробочий об'єм дорівнював 1221 кубічному сантиметру, і при 4500оборотах в хвилину мотор видавав цілком пристойну на ті часи35-сильну потужність, що дозволяла автомобілю мати максимальнушвидкість, рівну 95 км/год. Це було на 10 км/год менше, ніж устандартного 402 Москвича, але для тодішніх автолюбителів більшезначення мала прохідність - асфальт був тоді не скрізь, і домагістрального проспекту доводилося добиратися бездоріжжям. Тодіавтолюбитель і підключав передній міст, включав у роздатку зниженупередачу і, перемішуючи бруд, вибирався на проспект. Двигун цейпрацював на бензині А-72, що стояв ті роки 54 дореформені копійкиза літр. А проїзд на громадському транспорті в ті самі часикоштував 50 дореформених копійок. При витраті 6, 5 літрів на 100кілометрів (при стандартній для тих часів швидкості 40 км/год івідключеному передньому мосту) поїздка довжиною 14, 25 км (відстаньвід МКАД до Таганської площі по Рязанському проспекту або відАлмати I до проспекту Абая на проспекті Сейфулліна) була більшрентабельною, ніж поїздка громадським транспортом. А якщоавтоаматор їхав не один, а завозив на роботу дружину, торентабельність зростала вдвічі. 1958 року 410-й модернізували, поставивши на нього мотор від Москвича-407. Циліндри його двигунарозточили до 76-міліметрового діаметра. Робочий об'єм склав 1361кубічний сантиметр, а потужність зросла до 45 к.С. Що б наочнопродемонструвати підйом сільського господарства в союзі.
Випуск повнопривідних москвичів було згорнуто на початку 60-х узв'язку з нестачею у заводу виробничих потужностей у зв'язку зізростанням експортної програми «Москвич-407».
Всего в 1957—1961 pp. Було виготовлено близько
11000 екземплярів «Москвич-410» та «Москвич-410Н»
і 1515 — «Москвич-411»
Москвич-410 - радянський повнопривідний автомобіль I групималого класу підвищеної прохідності, що випускався в 1957-1958роках на Московському заводі малолітражних автомобілів (мЗМА).Фактично був повнопривідним варіантом седанів Москвича-402 іМосквича-407 з посиленим кузовом, що несе, та іншими доробками, орієнтованим для потреб сільських жителів. У 1959-1960 р.Р.випускався також повнопривідний універсал Москвич-411. Випускповнопривідних автомобілів на МЗМА був згорнутий на початку 60-хчерез брак заводу виробничих потужностей у зв'язку зі зростаннямекспортної програми «Москвич-407». Усього в 1957-1961 рр. Буловиготовлено 11000 екземплярів «Москвич-410» та «Москвич-410Н» і1515 — «Москвич-411». Питання щодо надання механізаторам особистихтранспортних засобів. ГАЗ-69 для цих цілей не годився черезнадмірну витрату палива. У 1955 році на Горьківськомуавтомобільному заводі були створені перші прототипи M72, більшевідомого як ГАЗ-М-72 - комфортабельного всюдихода на основіпереробленого кузова "перемоги" та агрегатів ГАЗ-69 1. Ідеяпозашляховиків на базі легкових автомобілів припала до вподобивищому керівництву партії. Розробка прототипу М-73, головноювідмінністю від попереднього було те, що створювався він з нуля, без прив'язки до будь-якого кузова 1. Двигун і ряд агрегатів булизапозичені від Москвича-402. Однак через відсутність на той моменту ГАЗу достатніх виробничих потужностей всі напрацювання булипередані на МЗМА, машина в серію запущена не була. Не рахуючи низкиконструкторських нововведень (наприклад, двоступінчаста роздавальнакоробка) новий позашляховик багато в чому копіював Москвич-402. Упершому кварталі 1957 року Москвич-410 була запущена в серійневиробництво. Масова експлуатація 410-го виявила ряд дефектів (див.Дефекти конструкції), тому практично відразу на МЗМА було розпочатороботи зі створення абсолютно нового повнопривідного «Москвича».Перший дослідний зразок було зібрано у 1957 році. Як зовні, так іконструктивно, прототип нагадував американський джип Willys MB.1958 року кузов було змінено — прототипу з брезентовим відкиднимверхом було присвоєно ім'я «Москвич-415». 1960 року булосконструйовано модель із суцільнометалевим кузовом — Москвич-416. У1961 році, зі зміною керівництва МЗМА, було змінено пріоритети.Керівництвом заводу було прийнято постанову про припинення розробкисімейства всюдиходів та збільшення виробництва Москвича-407, що маєпопит на Заході. 415-й та 416-й так і не були запущені в серію.
У порівнянні з 402-ю моделлю «Москвич-410» отримав посилений кузов, перейняв кермовий механізм від «Перемоги», система змащення двигунабула обладнана масляним радіатором, у передньому мостувикористовувалися шарніри рівних кутових швидкостей типу«Бендікс-Вейсс». Спеціально для 410-го було спроектованодвоступінчасту роздавальну коробку. Телескопічні амортизаторизамінили на важільні. Останні більше підходили до експлуатації заумов бездоріжжя. На 410-й були встановлені шини збільшеноїрозмірності 6, 40-15" зі спеціальним «зубчастим» малюнкомпротектора. Дорожній просвіт був збільшений до 220 мм, що підвищилопрохідність. Автомобіль міг долати брід глибиною до 0, 5 м і підйомкрутістю до 33 градусів, були підібрані інші, ніж у Москвічі-402, передавальні відносини трансмісії, внаслідок чого покращилисятягові якості, але знизилася максимальна швидкість (зі 105—115км/год у 402-го до 85 — у 410-го). >
Модернізований у 1958 році «Москвич-410Н» та універсал«Москвич-411», виробництво якого почалося роком пізніше, отрималиновий потужніший двигун і 4-ступінчасту КПП від «Москвича -407 ".Передавальне число редуктора головної передачі заднього моста булозменшено (але при цьому силовий діапазон трансмісії зріс з 8, 25 до8, 9), що збільшило максимальну швидкість на 10 км / ч. "москвич-410" все ж не був повноцінним всюдиходом, яким був ГАЗ-69, що випускався в той же час, в інструкції з експлуатації недвозначновказується на те, що повнопривідний автомобіль «Москвич-410»«характеризується тільки підвищеною прохідністю, але при цьому не єавтомобілем-всюдиходом, тому не можна намагатися користуватися їмна особливо важких дорогах та в умовах, що не відповідають їхнімможливостям».
Дефекти конструкції Через високо розташований центр тяжінняМосквич-410 був нестійкий на дорозі. Так, при проходженні поворотівна високій швидкості або бічних кренах автомобіль був схильний доперекидання. Конструкція кузова була недостатньо жорсткою. Приексплуатації в умовах бездоріжжя з великим завантаженням силовіелементи кузова швидко «втомлювалися» і могли лопнути. Незважаючина все це, багато екземплярів автомобіля цілком успішно дожили донаших днів. Перебувають у робочому стані.
Москвич-410 у кіно
Не май 100 рублів…
В ігровій та сувенірній індустрії
У вересні 2010 року в рамках проекту «Автолегенди СРСР» 42-мномером вийшла модель автомобіля «Москвич-410» темно-зеленогокольору.
Модифікації
Москвич-410 (1957—1958) — базовий седан з кузовом та двигуном від«Москвич-402»;
Москвич-410Н (1958-1961) - модернізований седан з кузовом ідвигуном від "москвич-407";
Москвич-411 (1959-1961) - універсал з кузовом від "москвич-423Н";
<
Москвич-431 (1960) — фургон з кузовом від «Москвич-430», буввиготовлений єдиний досвідчений зразок. Треть 410 Москвичів йшла наекспорт. Існувала навіть праворульна модифікація - Москвич-410П, щопоставлялася до Великобританії та Австралії. Коротка інструкція здогляду/За ред. А. Ф. Андронова. - М.:МЗМА, 1959. Шугуров Л. М.Автомобілі Росії та СРСР. - М.:ІЛБІ, 1994. - Т. 2.
"
Модифікації
Москвич-410 (1957—1958) — базовий седан з кузовом та двигуном від«Москвич-402»;
Москвич-410Н (1958-1961) - модернізований седан з кузовом тадвигуном від "москвич-407";
Москвич-411 (1959-1961) - універсал з кузовом від "москвич-423Н";
Москвич-431 (1960) — фургон з кузовом від «Москвич-430», буввиготовлений єдиний дослідний зразок. Х Москвичів йшла на експорт.Існувала навіть праворульна модифікація - Москвич-410П, щопоставлялася до Великобританії та Австралії. Коротка інструкція здогляду/За ред. А. Ф. Андронова. - М.:МЗМА, 1959. Шугуров Л. М.Автомобілі Росії та СРСР. - М.:ІЛБІ, 1994. - Т. 2.
"
Модифікації
Москвич-410 (1957—1958) — базовий седан з кузовом та двигуном від«Москвич-402»;
Москвич-410Н (1958-1961) - модернізований седан з кузовом тадвигуном від "москвич-407";
Москвич-411 (1959-1961) - універсал з кузовом від "москвич-423Н";
Москвич-431 (1960) — фургон з кузовом від «Москвич-430», буввиготовлений єдиний дослідний зразок. Х Москвичів йшла на експорт.Існувала навіть праворульна модифікація - Москвич-410П, щопоставлялася до Великобританії та Австралії. Коротка інструкція здогляду/За ред. А. Ф. Андронова. - М.:МЗМА, 1959. Шугуров Л. М.Автомобілі Росії та СРСР. - М.:ІЛБІ, 1994. - Т. 2.
