Моя перша машина! Це моя перша машина, яку я робив два роки.Почалося все з того, що мені знадобилася машина. Для роботи а в цейже час родичі колишньої дружини не знали куди подіти свійметалобрухт (1967 року випуску все-таки).Їм спала на думку блискучадумка подарувати його мені.Мені зазвичай важко відмовити хорошимлюдям, тому вмовляючи мене взяти цей безцінний дар вони Як би тамне було все одно велике їм спасибі, тому що я завжди мріяв мативласну машину, але як завжди в бочці меду виявилася ложка дьогтю.Після місяця роз'їздів у робочих справах я зрозумів, що абозбожеволію або щось зроблю з машиною.З розумом я вирішив почекати, а ось за машину взявся негайно... Єдине, що в машині працювалонормально - це підсмоктування, решта просто було... Компресіячотири, пружини диванів робили наколки на попі, двері треба булозачиняти з розгону, в підвісці все трималося купи за рахуноквисохлого солідолу. Дивно, але я почав з коліс (хоча ними якразтреба було закінчувати). Притарабанив у гараж чотири 215/55R16 і задень зрозумів, що без бою вони на Москвич не стануть. Потім дискиAudi A8 отримали своє. Після цього я нарешті зрозумів, що дірки вкузові погано поєднуються з такими класними колесами. До того ж всіхто бачив куди я збираюся всунути ці колеса підривали животи.Довелося не вдарити в бруд обличчям і за вісім місяців довестикузов до нормального стану. Перший же виїзд показав, що мотор, якийважко розкручував сам себе природно було ще витрачати сили нарозгін машини, тим паче разом із колесами. Тут на зло третяпередача почала включатися тільки вниз після четвертої і тільки згірки. Загалом чітко окреслився наступний етап робіт. Всього за 300доларів був куплений б/в двигун, з коробкою і всім навісна від BMW318i. Дні чотири пішло на його установку і тижнів зо два наналагодження. Зате після цього машина поїхала, вірніше не поїхала, а полетіла. Я був на сьомому небі від щастя, а мої родичі з жахом.Літати вони не хотіли. Але потихеньку звикли. Останнім акордомстали чотири сидіння від Mazda 626 coupe та світлий обтягнутийсалон. Сидіння виявилися вищими за всілякі похвали. З-за кермаможна було не вилазити, причому без найменшого натяку надискомфорт. У такому кайфі минуло два роки. Були і далекі поїздкита мотання містом та участь у драгрейсингу (1-е місце у своємукласі). Так потихеньку я дістався і до своєї ложки дьогтю. Настав2009р, настав час переоформляти машину, але це виявилося неможливо.Родичі у світлі внутрішньосімейних проблем раптом відчулинайгострішу потребу повернути собі так палко ними улюбленийавтомобіль. Я такої потреби, незважаючи на всі їхні старання, невідчув. Стоїть мій красень у гаражі нерухомий і чекає. Поки що незнаю чого. Рука не піднімається різати. Як перший автомобіль вінмає ляпи і переносити їх на донор не хочу, а їздити без документівбезглуздо. Хоча в сім'ї вже є Mazda 626, потихеньку вималювавсянаступний проект. Вже сверблять руки. Але спочатку дороблю балкон, інакше дружина обіцяла вигнати з дому. Бажаю всім, хто мріє проавтомобіль не як у всіх, зважитися і почати діяти. Кожна людинанеповторна і унікальна, такою ж має бути і її друг автомобіль.Успіху всім!