Живе в Києві дуже цікава людина з країни східного сонця, яка ну зовсім нерівно дихає до радянської класики. Красоту цю взяли для настрою. Як можна не купити Москвич 59-го року, на якому все ще рідна фарба, нехай і зовсім втратила свій первісний вигляд, у якого обшивка задніх дверей все ще в плівці, у якого вся дрібниця на місці, робочий смішний клаксон, всього одна дірка в порозі, та за такі гроші…
У не найкращу погоду доїхали до славетного (похмурого) містечка Ромни, що на Сумщині, кілька годин витратили на перевірку номерів з експертами, оформлення тощо… і того ж дня повернулися, надвечір отримавши доставку евакуатором, який обійшовся в 1/4 вартості самого Москвича.
Так, що дивно… як довго стояв він, напевно, знати не можемо, але після відтавання в гаражі, затоки тосолу, легкої чистки свічок і затикання двох не заткнутих отворів для зливу того ж, і прокачування, з півоберта (хвилин 20 ці півоберта крутили) завівся дорогий самохід. Надимів, канеш, але свою місію на той день виконав, прокотивши з либою до вух туди назад по містечку.
Ну, загалом, розтин покаже… Якщо ближче до проекту, а це має бути саме проект, то взагалі завдань дуже багато. Швидше за все, даний екземпляр максимально довгий час перебуватиме в тому стані, в якому він зараз є (зовні), оскільки сивина, яка сидить у кожній подібній машині, часом коштує набагато дорожче, ніж силікон і блиск від п'ят. Найближчим часом перетрусимо рушій, хоч і буде свап, тому що зараз в рух дідка наводить «молодий» (родом з 70-х на кшталт) 408-й агрегат. Не комільфо загалом.
Напевно, ставитиму багато запитань і часто проситиму поради. Дякуємо всім заздалегідь.




