Отримавши права, я задумався про втілення мрії — купівлю власного першого авто. Почалися пошуки. Спершу хотів брати або ВАЗ, або Таврію, бо грошей особливо не було (бо я студент). Поїхали подивилися у знайомого ЗАЗ 1102 у дуже плачевному стані. Вся гнила, без карбюратора, без гальм, чи живий двигун — невідомо. Але тоді я цього не бачив, так як очі світилися, і я вже уявляв, як кататиму на ній чарівних дівчат.
Вдарили було по руках, в надії, що ми з братом її відновимо. Домовилися, що знайомий збере всі документи, і ми її перетягнемо до нас. На щастя, він їх довго шукав. Я мріяв, як буду розтинати на ній (а їхати вона могла лише з гірки, якщо добре штовхнути). І тут дзвонить братик і каже, що їздив дивитися на Москвич 2140, який припадав пилом в одного дідуся.
Збираю я чемодан, і на вихідні на батьківщину — дивитися на це авто. Приїхали, подивилися, прокотилися і вирішили взяти. Заводився з "полу тику", підвіска просто приваблива — як у дитячому візку їдеш. Кузов не гнилий, лише трохи пом'ятий в деяких місцях, тягне як треба. Машина в нормальному стані, не заколхождена абсолютно нічим, хром скрізь відмінний, блатні номери. На ньому навіть не було бічних дзеркал — як був із заводу, так і припадав пилом. Дід їздив тільки у свята і картоплю на дачу. Пробіг на ньому був лише 44 тис.
Так і перетнулися наші дороги. У міру руху писатиму про наше з ним життя. Так що слідкуйте за новинами, друзі. PS А Таврію ту братик собі забрав. Зараз вона вже проварена, пофарбована, оброблена і чекає на установку двигуна. Крутимо та її помаленьку.





