Отримавши права я задумався про втілення мрії — купівлю власногопершого авто. Почалися пошуки. Спершу хотів брати або ВАЗ абоТаврію, тому що грошей особливо не було (бо я студент). Та щопродає в нашому місті... Поїхали подивилися у знайомого ЗАЗ 1102 удуже плачебному стані.Вся гнила без карбюратора, без гальм, чиневідомо живий двигун, але тоді я цього не бачив, так як очісвітилися і я вже уявляв як кататиму на ній чарівних дів; ).Вдарилибуло по руках, в надії що ми з братом її відновимо, домовилися щознайомий збере всі документи і ми її перетягнемо до нас.На щастявін їх довго шукав. Мрію як я буду розтинати на ній (а їхати вонамогла що з гірки, якщо добре штовхнути) — дзвонить братик і каже щоїздив дивитися на Москвич 2140, який припадав пилом в одногодідуся.Збираю я чумодан, і на вихідні на батьківщину — дивитися наце приїхали, подивилися, прокотилися і вирішили взяти. Так якзаводився з "полу тику", підвіска просто принадність - як удитячому візку їдеш, кузов не гнилий лише трохи пом'ятий в деякихмісцях, тягне як треба. Машина в нормальному стані не заколхожденаабсолютно нічим, хром скрізь відмінний, блатні номери :). На ньомунавіть не було бічних дзеркал — як був із заводу, так і припадавпилом. Дід їздив тільки у свята і картоплю на дачу. Пробіг на ньомубув лише 44 тис. Так і перетнулися наші з моєї дороги. У міру рухуписатиму про наше з ним життя. Так що слідкуйте за новинами друзі.PS А Таврію ту братика собі забрав. Зараз вона вже проварена, пофарбована, оброблена і чекає на установки двигуна. Крутимо та їїпомаленьку.
