У нашій же родині вона з'явилася вже в 2003. Мати і батькопрацювали на цукровому заводі і цю машину завод купив для них якслужбову. Це був ідеальний Москвич., з ідеальним кузовом, салоном, двигуном і рідним пробігом у 50 з копійками тис. Км.. Єдиний вінбув перефарбований, оскільки за словами колишнього господаря довгийчас стояв на вулиці і рідне забарвлення сильно вигоріло.
>
Завод потихеньку вмирав, і в 2005 році на сімейній раді булоприйнято рішення викупити її у заводу, а вже через місяць машинаповністю належала нам, і ось тут почалися важкі москвичівськітрудові будні.Завод зупинився і батьки залишилися безробітними., почали свою підприємницьку діяльність.Відповідно насамперед Москвичобзавівся фаркопом і причепом.Столо ясно, що рідних барабаннихгальм при такій вазі явно не вистачає., А згодом і двигун, тому щорідний дефорс (машина то сільський варіант) застукав з пробігом в180 тис. Через щоденні поїздки з вантаженим причепом, потихенькупочали приходити в непридатність задні лонжерони. Періодично урізних місцях вони лопали, потім заварювалися, а через деякий часлопалися у новому місці. Ось так машинка і бігала наступні кількароків. Отже на вулиці липень 2008 року. Усією родиною іззадоволеними особами стоїмо на майданчику біля МРЕО та оформляємонову Газель. Батьки раді тому, що обзавелися новою, більшвантажомісткою машиною, а я тим, що з цього моменту стаюповноправним і єдиним власником Москвича. Правда, стан його вже бувзовсім не тим як раніше. Зробивши невеликий косметичний ремонт, япроїздив ще трохи більше 1, 5 року. У січні 2010р. Було прийняторішення ставити машину на ремонт, бо їздити на цьому вже було якосьстрашнувато. Частково розібравши авто, почав оцінювати масштабиремонту. Спочатку все здавалося не так страшно (ох якби я тоді знаву що це виллється, то найшвидше авто було б давно утилізовано)Треба було поміняти пороги, піддомкратники залатати підлогу тазамінити задні лонжерони. Закупившись потрібними деталями, почавблукати місцевими автосервісами та приватними майстрами. І ось тутна мене чекала засідка:жоден майстер не хотів братися за Москвич. Аті, хто скріпляв зубами погоджувався, називали ну дуже надхмарнусуму за ремонт. Але подітися нема куди:запчастини куплені, авторозібрано — треба відновлювати. Вирішено, буду варити сам (притому, що ніколи в житті зварювання в руках не тримав). Завідкладені на ремонт гроші купив напівавтомат, балон вуглекислоти і5-ти кілограмову бухту зварювального дроту. Гальмівної системи, встановлення люксових задніх ліхтарів; Також куплені битіпластикові бампера від люксу (5шт різного ступеня вбитості) і заразвідновлюються.
Ну і на дальньому плані перешити салон і зробити розварювання.
