Автомобіль службовий, але за родом діяльності та рівнемзавантаження став другим (а то й першим). Потрапив він до мене увіці 2 років, з пробігом близько 60 тис. І в підлозі живійстані...
Наїзники примудрилися в мотлох ушатати ходову і гальма, салон бувзачухан, а в іншому Паджерік виявився більш живучим, ніж я мігуявити.
Взявши його в родину, як рідного, технічні неполадки швидко булиусунені мною, а биті і погано фарбовані капот і передні крила, нажаль, досі нагадують мені про жахіття жлобства і неохайність тих, кому він дістався Новим.
Але, не будемо багато про сумному, тому що цей трудовий соратникготовий на багато чого і вивозив мене з таких нетрів, щоскаржитися-гріх. Як підвода, так Мітсубісі не чули прошумомзоляцію, викочуючи його на противагу Прадіку, так-посадка закермом жахлива і неергономічна, а спина через 2-3 години їздипосилає тебе до біса, але стійкість, простота і порівняльнанадійність цієї тачки змушує належне…
Ні, він не прямий конкурент 120-го. Він інший, для інших цілей ізавдань, для іншої цільової аудиторії.
Але він безперечно крутий, по-своєму, але ооочень крут.)