Мій автомобільний досвід розпочався з маленьких автомобільчиків.Я був молодий, мене тягнуло «запалювати» і ідеальною машиною дляміста мені бачився яскравий хетчбек.
Час йшов, і в якийсь момент я відчув, що заспокоююсь.Різкі стартизі світлофорів, активне маневрування почали втомлювати.Все більше ібільше мене стало тягнути з задушливого міста, ближче до моря, подалі від суєти. У наметі на березі — що може бути краще! Виявилося, що маленький хетч — яким би містким він не був — зовсімне здатний забрати весь необхідний інвентар на кшталт наметів, ковдр, кухонного приладдя, стільців, газових балонів та іншихзнайомих туристу-кемперу речей.Та й кліренс машини всерйозобмежував нас у виборі місця під табір. Містке, прохідне і, поможливості, більш комфортне. Міські пиріжки на зразок RenaultKangoo або Volkswagen Caddy були відзначені як зовсім вжекомерційний транспорт. Volkswagen Transporter гарний, але стативодієм маршрутки я поки що не готовий морально. Значить, залишаються універсали підвищеної прохідності. Порадившись ізбюджетом, пам'ять почала накидати варіанти:Toyota Land Cruiser 100, Toyota Land Cruiser Prado 120, Toyota Highlander II, Honda Pilot II, Hyundai Santa Fe, Kia Sorento, Mitsubishi Pajero III, MitsubishiPajero IV. Вивчення форумів, ютубів та інших джерел вселиливпевненість у приголомшливій надійності, але й приголомшливійвикрадання автомобілів Toyota. Та й зовні з трійці сподобався лишеHighlander, досить рідкісний звір у наших краях. Hyundai та Kia –корейці з хорошими дизельними двигунами. Ось тільки усталена думкастверджує, що добрий дизель - новий дизель. Лідером виборів міг бистати Honda Pilot II, м'язистий красень з приголомшливоюкомфортністю салону, місткістю багажника і ... Огидним двигуном.Масложор, проворот вкладишів коленвала, знос кулачків розподільнихвалів. Ні, це безумовно не наш варіант! Крайній у списку MitsubishiPajero виявився досить вдалою моделлю. Іменитий виробник, надійналінійка двигунів, потужна підвіска. Великий, місткий, прохідний, зчудовою зовнішністю. Оптимум знайдено! Пошуки відповідного варіантазатягнулися на кілька місяців. Чорний Mitsubishi Pajero IV, 2008рік, підтверджений сервісною книгою пробіг 170т.Км, наднадійнийтрилітровий двигун. Стан відповідає року та пробігу.
Автомобіль придбано у Києві та одразу ж випробувано у ходовихвипробуваннях на трасі Київ-Одеса. Важко назвати його швидкіснимболідом, Але свої 110 км/год він йде як по рейках по будь-якомуасфальту (на даний момент Київську трасу можна сміливорекомендувати як випробувальний полігон німецьким автовиробникам).Плавність ходу, відсутність пробоїв підвіски на ямах і стикахмостів — виявилося, прасувати сотні кілометрів наших доріг можна, спокійно спершись на підлокітник. Першу поїздку затьмарила лишеодна прикра неприємність, згадувана в кожному огляді — перший жекамінчик з-під коліс білоруського відпускника, стрімголов несучиназустріч теплому морю і долі, змусив лобове скло Паджеро здзвінким тріском лопнути прямо навпіл! Після приїзду скло булонегайно замінено на аналог від Pilkington, так що й осаду віднеприємності практично не залишилося. Підводячи підсумки.Функціональними можливостями автомобіля я повністю задоволений. Затехнічним станом та естетикою є зауваження, над якими доведетьсяпопрацювати. Впевнений, з Паджеро ми потоваришуємо!
