Загалом жив я собі, не тужив… Катався на німецьких відрах. Чинивїх постійно, кермо в поворотах крутило у зворотний бік і в ціломубуло щасливе. Але після продажу свого, бойовий Е30, мої добрі, гоночні друзі вмовили мене купити собі ЕВО.Не скажу що я сильночинив опір цим умовлянням, та ще й факт того, що "зима близько" (с)- явно схиляли мене до покупки "гонки для рукожопів". — щоб АЙКвирішував усі проблеми, править траєкторії, знімає секунди з кола, рятує "гонщика", що захопився на дорозі, вивозить з будь-якоїкучугури, знімає порчу, наводить успіх на бізнес і підвищуєпотенцію на десерт. І розбавити свій німецький автопарк потрібнобуло для пристойності...
Коротше, що я можу сказати в результаті.Евік занадто гарний длямене.З ним так добре, що аж нецікаво... Я не говорю про геморойніевікі, у яких біг турби з наддувом у барах більше, ніж уперегрітому слику і мотори лягають щосереди. Це відро готове робитивсе, що ти від нього просиш. Їхати з комфортом у потоці – будьласка. Тут у тебе і огляд як з акваріума, дзеркала саме там, де їмпотрібно бути. Маневреність і плавність в ідеальній гармонії. Хочештрек — будь ласка… Буде тобі і перформанс, і веселощі. Замелоснігом по коліно всі дороги? Пффф… Головне очистити сніг, щобворота відкрилися. Далі ти вже летиш на найближче паркування кататизимовий слалом.
Загалом нудно це все, товариші. Ваш цей ідеальний, японськиймаленький світ, з богом на ім'я АЙК, швидко набридає. Нема тутдрами, розпалу пристрастей, складних розв'язок і смерті головногогероя наприкінці… З.И. ЕВО нехай тут повисить, але він у продажуякщо що.