До покупки цього автомобіля я 2 роки їздив на вітчизняному відріВАЗ21099. У певний момент совковий автопром з його неякіснимизапчастинами, вічними "дитячими" болячками та поломками, ремонтяких обходився дешевше, ніж транспортування цього таза на СТО, меневтомив ... І я його, з горем навпіл, продав, при цьому настількивдало, що через 2000 км у наступного господаря стуканув двигун.Місяць я був пішоходом. 2.0 на палиці, але на жаль до мого бюджетунічого нормального не траплялося.Потім були огляди лансерів, корольі прем'єр, але одного чудового дня попався мені цейдиво-кінь...
> Галант був у моїх руках майже 3 роки.За цей час вкладення внього перевалили ціну самої машини.Та я зробив у ньому майже повнузнешумку (крім підлоги та стелі), в ньому жила пристойна музика...і ще багато різних плюсів. Були і МІНУСИ І з цими мінусами галантне дуже далеко пішов від 21099. Так, у нього не було бухихконструкторів з совдепії і як наслідок "дитячих" болячок, в ньомувсе відкривалося, закривалося, включалося і підігрівалося, але булов мене і КЗ у проводці під торпедою та кілька ремонтів стартера тагенератора. За перший рік у машині було повністю замінено ходову тагальмівну систему. Гальма у галанті взагалі окрема історія.Особливо така мега – корисна опція як АБС. При використанні цієїмега АБСки - гальмівний шлях при екстреному гальмуваннізбільшувався в середньому на 25%. За підсумком вся гальмівнасистема була просто викинута і перероблена в симбіоз гальм відсигми і галанта. Так і жив потім без АБС, але за те з гранітнимигальмами, натиснув-встав. Ще змінювався трамблер, ВВ дроти, свічки.Змінювалися помпа, радіатор та майже всі патрубки. Двічі змінювавсякомплект зчеплення. Перший прожив від сили 12000км, так якмегамайстри при першій заміні мені просто не зізналися, що добре бще поміняти лапку, що ганяє вичавний підшипник. В результаті, зафактом, щоразу зчеплення не дотискалося через вироблення на ційлапці. Так воно й загорнулось. До того часу я вже познайомився здуже хорошим майстром, у якого теж був 33-й галант (тількиправорукий; )). Все це робилося з потреби:то текло, то троїло, то незаводилося, то не їхало. А ще одного морозного ранку у галантапомер мозок (е**). Цю поломку я вважаю найсерйознішою, оскількиспочатку довго не могли зрозуміти, чому він не заводиться, а потімдалеко не з першої спроби підібрали потрібний мозок. Довгий час яїздив з гофрою, що прогоріла, і як наслідок звуком, який було чутиза 2 квартали. Коли постало питання варити вихлоп, з'ясувалося, щозгнило ВСІ і, як наслідок, довелося міняти всю трасу. І "я йогозліпила з того, що було":щось з розбирання, щось із засіків свогомайстра. А засіки в нього були і від субакіів та від інших міців.Був і всякий дрібний тюнінг, типу діодного підсвічування приладовоїпанелі та полегшеного маховика… але це дрібниці.
Загалом так я і їздив, принципово нічого не роблячи з кузовом.Підсумок:на момент продажу я мав поріг, що підгнив, і пожованіфартухи бамперів. Але я її любив і продавати не дуже хотів. Якмінімум тому, що на відміну від тазу, я все ж таки майже весь часїздив і лише періодами лагодився. На краватці вона каталася лишекілька разів. А за 2 роки володіння тазом я напевно 7 місяцівпроходив піхом ... Але всьому приходить логічний кінець і славномусерцю галанта, двигуну 4G63, почало вимагатися шунтування. Почавз'являтися люфт колінвалу через вироблення його стопорних кілець іпастелі. Я чудово усвідомлював, що якщо я полезу в його мотор, то яцю машину вже ніколи не продам, тупо шкода буде… Продався він за 2години з моменту подачі оголошення на сайт автопродажу та поїхавжити в сусідній Миколаїв. Покупець сильно торгувався, за що япозбавив його частини своєї музики (яка зараз спокійно грає в моїйТойоті Камрі). Дуже сподіваюся, що його не спіткала доля покупцямоєї першої машини, і що двигун йому довелося робити, прокатавшисьна ньому більше 2000км… Якщо я ще колись куплю собі міцубісі, то цебуде лише Л200. І то як друга машина для поїздок за місто…