На вигляд — ладна, модна і досить велика «валіза». Дивно, проте:зсередини, з місця водія, він великим не здається. Чому — незнаю, це ефект із галузі інженерної психології
Є й інші цікаві нюанси Насамперед — горезвісна оглядовість Хочалобове скло архісучасних машин часто нагадує видошукач фотокамери, у Mitsubishi з цим все гаразд — передні стійки огляд майже незвужують, і капот трохи видно.
І ще... Коли вперше сідаєш у машину, здається, що коліна невлізуть:настільки панель присунута до сидінь. Випирає безсовісно, при швидкому русі рукою до важеля коробки передач можна ітицьнути в неї.А пластикова скринька між сидіннями постійнотиснеться до правого ліктя. При цьому характер його аж ніяк нефлегматичний, а незлобивим і великодушним стаєш через впевненість употенціалі, у можливостях свого транспортного засобу. Словом, цямашина «по мені». Я б пробачив їй запалу (як майже у всіх нинішніхавтомобілів) спинку сидіння:приліпити подушечку під поперекневажко. І зі згаданою «шкатулкою» розправився б за двісекунди.