Mercedes-Benz Vito

Зрілий чоловік з дружиною приїхав на обмін на Мерседесі Віто.Сказав, що давно мріяв про цей автомобіль, хоча в основному ми незвертаємо увагу на ці "оди радості" але в даному випадку вона булавиправдана, і довго розглядав інтер'єр досвідченого преміум класу, ми обмінялися довіреностями, отримали доплату і роз'їхалися в різнібоки. Профіль яєць, потім почали перевіряти Віто по базах.Я зрадів, машина не була знята з Івано-Франківського обліку, самому цікавобуло.Потом сказали, що база арештів висить, і відпустили. За одиндень. Сплатили послуги "бігунка" і пройшли експертизу. А відповідьтак і не була. Нас загорнули з формулюванням "арешт юстиції". Яктак! Виявляється, що пару років тому на авто було накладено штрафза "червоне світло". Сплатили, він подвоївся, потім було переданодо юстиції Івано-Франківська. І сплатити його можна лише там. Мибули в захваті від сучасності та технологічності нашої держави.Довелося купувати квитки на поїзд, так як на машині поїздка буланабагато дорожчою і ризикованішою. Ми скрутили номери з Віто тавирушили на західну. До бандерівців, яких дуже боявся мійкомпаньйон… Приїхали до міста, зняли номер у міні-готелі навпротиобласного (та єдиного МРЕВ). Саме була реформа і МРЕВ сталисервісними центрами. Ми потрапили у перший день роботи центру післятижня простою. Я одразу зайшов до кабінету начальника, бо ніхто неміг відповісти на наші запитання. На диво приємний чоловік середніхроків, підсмажений, з трохи гуцульським акцентом з радістю прийнявнас у своєму скляному кабінеті. Я розповів йому про нашу проблему, він відповів, що ця справа не швидка, я спарував, що ми готовічекати. Начальник викликав до себе оператора і передавав йому нашусправу. Після двох днів паперової тяганини ми отримали заповітнічервоні номери. Слід зазначити, що ми не переплатили жодноїкопійки, всі за чеками, ми називали такі операції "профспілкою", незнаю чому. І Сервісний центр працював "до останнього клієнта, суттєво виходячи за графік роботи. І начальник був там весь робочийдень. Ми як у казці побували. Східним МРЕВ це було невластиво. Уних завжди чогось не вистачало. То папери, то грошей, то номерів, то пластика для друку техпаспортів то совісті…