Вірний японський конячка. Мій перший автомобіль. Прослужила менівірою і правдою. Ніколи не підводила. Практичний, сімейний, місткий. Ніколи не стояв з нею біля узбіччя. Але приходять часизмін і доводиться розлучатися з рідними)
Були невеликі проблемки з корозією, але так як у нашій родині цевже третя японка тепер я з повною впевненістю можу сказати щоіржаві арки-це у японців хвороба.
<
Була вона у мене дорестайлінгова, але так як я хлопець молодийзавжди хотів щось в ній поміняти. Згодом все набридає-ставподумувати про її продаж.Часто думав про це, часто змінював своєрішення.І ось одного прекрасного дня до нас самі звернулися зпроханням про її продаж.Про наше ставлення до машин у сім'ї багатознайомих знають, тому як то раз перекидаючись у розмові зі знайомиміз двору, якось зайшла мова про те, що я хочу її продати. У цьогознайомого друг саме шукав собі хороший, доглянутий автомобіль.Зателефонували, подивилися на СТО, трохи скинули ціну за всякінезначні дрібниці та по руках. Насправді мені було досить важко знею розлучатися, але рухав мене той факт, що вона молодша неставати і з таким пробігом я її незабаром взагалі не продам (407тис.Км.) ось це мене і мотивувало. Продав машинку добромувірменові. Спочатку не спокійно було її віддавати, але коли я почувяк він з ноткою радості сказав, що зараз приїде додому і прокотитьдоню з дружиною містом-мені стало значно легше)
На що я поміняв свою японську дівчинку Ви дізнаєтеся трохизгодом)