Після двох років володіння Seat Leon вирішив відкрити для себегорезвісний японський автопром . Леона її комплектація здалася меніпросто космосом:шкіра, підігріви сидінь, датчики дощу та світла, клімат, круїз, електрорегулювання сидінь з пам'яттю — ну пряме все, чого можна було хотіти і навіть більше. Звичайно, підкупило.
За враженнями, перше, що помітив — це набагато менш інформативнекермо, ніж було на Леоні (ну тут і порівнювати нічого).Перший часбуло відчуття, ніби машина взагалі не кермується, але згодом мійстиль водіння змінився, і коли мені хотілося поганяти, це були вжене шалені леонівські стрибки з ряду в ряд, а впевнений "політ"через смуги.
>
На цьому мінуси шістки закінчуються і починаються плюси:це першамашина, в якій я відчув неймовірний комфорт і, не побоюся цьоговисловлювання, повне розслаблення що я отримував догану від деякихдрузів:мовляв, від цього страждає концентрація на дорозі), і більшучастину пробігу я проїхав вальяжно розмістившись у великомушкіряному кріслі і ліниво покручуючи кермо парою пальців лівої руки:)
Записів у бортжурналі, на жаль, не буде, тому що на моментоновлення цього опису машина вже продана і на заміну їй прийшлодещо набагато цікавіше; )
