Довелось щось написати про автомобіль на своїй сторінці вDRIVE2.RU, тож поділюсь Нашою історією і тут.)
Отже, автомобіль — Mazda 323 BG 1.3L 1991 року, на момент покупкирідний пробіг складав 236 000 км — за 10 місяців без істотнихпроблем проїхав 25 000 км.
Першим власником в Україні був колишній військовий, який пригнав їїз Югославії, все своє українське життя машинка жила в місті Київ —їздила мало, використувалась бережно, згодом стала другою в сім'ї, зберігалась в гаражі.
Коли знадобився гараж, то машинку за невеликі гроші продали родичаму яких вона пробула близько року.
В той час я вже знав про її існування, час від часу цікавився їїжиттям, виявляється, що вона жила за 500 метрів від магазину, де япрацюю.
Прийшов час, коли я продав першу машину, теж Мазду 323 BF 1986року, сумував за нею та починав цікавитися іншими автомобілями —переглядав оголошення, з нетерпінням відкладав гроші з свогоневеликого доходу, був готовий купити будь-що, якби тільки вжешвидше з'явилась Машина, майже рік без неї був.Хотів купити старогоПижика, Другого Гольфа або Четвірку, яку вже оглядали на СТО, яквиявилося всі ці плани ні до чого путнього не привели — моя долявже завчасно була пов'язана з Нею — на теперішній час вже моєюбілою Маздою 323 BG, далі називатиму її просто БЖшкою.)
З Вовою, її попереднім власником, ми працювали в одному магазині зрізними спеціальностями, але коли бачилися, то жартома я запитуваву нього :— "ну шо там, Вова, как там наша Мазда", "как там нашбелый конь", а в відповідь отримував фразу — "чекає на тебе".Такжартуючи, я і сам ще не вірив, що колись разом з Вовою мизніматимемо з цієї Киянки рідні їй київські номерні знаки тавстановимо на неї вже нові, мої черкаські, які прикрашатимутьскрізь, де б ми не були — СА1787НХ.
У Вови не було сильного бажання її продавати, він як і я — любив цюМашинку, адже її було за що любити!
Переговоривши з дружиною (цієї розмови я чекав не один тиждень, незнаючи буде він продавати її, чи відмовить мені) він пояснив, що докінця осені автомобіль буде їм потрібний (через маленьку дитину), адалі вже зможуть продати за той час я зміг би підзбирати грошей, безпроблемно не входячи в борги викупити її.
От буває так, що всі обставини складаються так, що має статися так, як стається — і ніяк по-іншому!
У мене не було достатньої суми — знайшлися знайомі люди, які безкористі для себе позичили мені потрібну суму, якої мені невистачало для покупки автомобіля.
Кожного вечора після роботи, я не говорячи нікому навідував цюМаздочку, дивився на неї і не вірив, даремно сумніваючись, щоколись вона стане моєю.Домовився про огляд ВАЗ 21043 2006 року —мені не сподобався стан кузова автомобіля (у мого батька точно такаж ВАЗ 21043, тому я точно знав чого просити від машини такого рокуцієї цінової категорії).
Вмовив Вову поїхати на СТО — оглянули, виявилося, що фарбована, потребує зварювальних робіт — арки, пороги, днище.Найдорожчийремонт — кузовний ремонт.Інші стандартні дрібниці :ГРМ, сайлентблоки, розхідники та інше.Після огляду Вова вже був готовийпродати її раніше та не чекати кінця осені.Враховуючи моменти, якіми виявили на СТО, то продати її за тією ціною було б дуже важко, ав гіршому випадку і зовсім — неможливо.Про торг і мови не було — япридбав її за тією ціною, яку за неї просили.
Враховуючи попередній невдалий огляд ВАЗ21043, вибору у мене небуло, чекати терпіння не мав — гроші на покупку автомобіля вжепозичені, чекати терпіння немає — якась прив'язаність до цієї Маздиу мене все ж таки була, шукати її не треба було, вона вже чекала намене, тому віддав перевагу Їй про що жодного разу не жалію — такдорого обійдуться ремонти, але як виявилося вона на це всезаслужила!
Заплатив гроші, переоформили під час карантину за 1.5 години безбудь-яких проблем, отримали найкращі, улюблені, як мені здаєтьсянавіть красиві номерні знаки — СА1787НХ! )
"-Випадковість?
— Не думаю! )"
17 — число мого народження (народився 17 жовтня 1999 року), 8 —число безкінечності, 7 — просто моє одне з трьох позитивнихулюблених чисел.
Була можливість безкоштовно обирати доступні номерні знаки — цівипали найпершими — сподобались мені відразу — і залишилися зНею! )
Більше ми нічого не обирали просто пішли встановлювати, поруч знами інші чоловіки знімаючи "номера" зі своєї автівки, попросили унас викрутку для того, щоб щось відкрутити — ми хотіли їм чимосьдопомогти, але викрутки в салоні не було і добрим жартом я відповівЇм, що — "у нас немає викрутки, бо японські автомобілі неламаються", посміхнулися і щасливими продовжили займатися своїмисправами! )
Отже, Вона стала моєю — на той час ще Мазда, а зараз вже простотисяча хороших слів, або ж просто лагідно БЖшка! )
Далі мене чекали перші пробні виїзди, а — Її перші тижні розлуки зпопереднім власником.Минув час — ми звикли Один до Одної.І чомусьтак завжди — пам'ятаючи свою попередню любов до першої ЧервоноїМазди (з посмішкою зараз в думках назвав її Доміком, бо доводилосямісяцями жити в ній, не в кожного в житті таке було, а я томурадий, бо настільки Вона була частиною мене, що я навіть дійснопевний проміжок свого життя постійній основі "прожив" в ній — вдень на роботі, а ніч з нею, житло не орендував — машина була моїмнічним житлом), які тільки маленькі подвиги ми з нею не вчиняли —висновок такий було за що любити ту Червону стареньку мою ПершуМазду, а от цю? Як полюбити Її — красива, їздить.А далі що?
— А далі Любов, прив'язаність та Довіра (коли ти розраховуєш на своєавто з закритими очима, без регулярних заїздів на СТО, а воновиконує всі поставлені часом навіть божевільні завдання —виправдовуючи сподівання, виконує твої найтяжчі забаганки, противільно та водночас віддано піддаючись невтомній боротьбі зістарістю, роз'їдачими солями, вологою, та зношеними запчастинамипереносить на своєму пораненому тілі тебе та твоїх пасажирів зодного краю країни в інший, проїжджає там, здавалося б живою їй неповернутись, де зневажливо дивляться на неї, заплющивши очі на всевона служить тільки тобі одному, разом з Нею ви разом на однійдорозі — Тільки Двоє — Вона довіряє тобі, а Ти просто розраховуєштільки на Неї — саме через такі моменти на вдячність їй відкриваєшв собі почуття любові, поваги та приймаєш Її такою, якою вона є, допомагаючи, кожного разу обертом ключа, запустивши двигун, даруєшЇй можливість прожити ще один новий день, новий місяць, новий рік вЇї старенькому житті, даруєш Їй шанс — на Нове Життя.
Автомобіль живе тоді, коли їздить!
Ось так і з'явилася любов.Через безсонні ночі.Через складніситуації та набутий водійський досвід.Через відпочинок.Череззадоволення.Через десятки годин проведених за її кермом.Тоді коливесь світ ніжно спить, а Ви разом мчите з сусідньої області чипросто катаєтесь по місту, вперше відкриваєте для себе нові місця, не даючи відпочити втомленим дорогам, обганяючи фури та легковики, поспішаєте, щоб швидше перепочити та весь день провести на роботі, заробляючи хоч якісь гроші на Життя для Вас обох.)
Ми проїхали вже багато разом, де тільки не були і кого тільки невозили, зараз прийшов Час — подарувати Їй Нове Життя! )
Сподіваюсь, що скоро Вона повернеться до Нас Лялечкою! )
