Це автомобіль мого батька Дишука Євгена Васильовича. Ось що він про неї писав: купив її 5 травня 2010 року. Знайшов на сайті продаж автомобілів після довгого болісного пошуку.
Друзі все варяться від неї, все в захваті, я, втім, теж у неї закоханий. Машина хороша, все влаштовує, тим більше, сам я на СТО працюю начальником сервісу. Ремонт на кулі, запчастини, в принципі, не дуже дорогі, так втім, вона й не ламається в мене.
За 40 тис. мого пробігу поміняв 2 кульових, 2 наконечники і задні стійки, та й пару комплектів колодок, але це стиль їзди винен!
У Жені залишився маленький син. Тепер його виховуватимуть батьки загиблого. Мені на даний момент 13 років.



