Хотів Lexus IS200. Переглянув всі оголошення тачок, які були у продажу. Перемоніторував усі бортовики, які були. Подивився наживо дві тачки. Засмутився прямий неймовірно.
Пішов по верху ринку. Перший, який подивився, gs300 в зеленому кольорі і на бежевому салоні. Стан прям дуже гідний. Але зелений колір… і бежевий салон.
Пішов по самому верху ринку — GS430, єдиний 430. Прям гарний, чорний, на чорному салоні… ммм. Треба брати! Тим більше, що машина виявилася другою мого друга, якого знав за обов'язком володіння сивиком… звичайно ж, це redliners.
Загалом, дочекалися теплих днів, приїхали за 550 кілометрів і забрали. Є чим зайнятися, звичайно. Але! Двигун контрактний, 102к миль, освіжили перед установкою. Койли (десь плюс, десь мінус). Але мені віддали сток підвіску (а це прямий жирний плюс, хто б що не говорив).
Салон у відмінному стані, як для 20-ти років. Безпека на місці. По жопі не бита. По морді щось було, але прямий дрібниця. Лівий поріг під стійкою тягнули. Є пара рудиків. Але тачка далеко не нова.
Плани? Тільки по кайфу від тачки, але й по кайфу в комфорті. Сівик на дальняк — це завжди здивовані обличчя всіх, кого зустрічаєш по дорозі, і це кайф. Це, коли твоя тачка на парковці готелю найнезвичайніша і найвеселіша. Це, коли тебе підпирає х5 на трасі, а ти вкидаєш третю і йдеш у крапку… до 170 км/ч, потім, звичайно ж, тебе починають наздоганяти, але вже не підпирають і не моргають далеким, і готовий ще 20 км пройти пішки.
Лексус — це коли замість Х5 сивики в лівому ряду підтискаєш ти. Тільки вони не йдуть у точку.
Ось такі зміни. Думаю, все скластися з цією тачкою. Вперед!







