Ось і настала моя черга розповісти про свою, а вірніше нашу СіруМишку. Придбали ми її в далекому грудні 2008 року, з рук, продававїї мій хороший знайомий . Він собі вирішив іноранку купити ось ізапропонував, а вірніше наткнувся я на його оголошення в газеті.Такто у мене була батькова Шаха 94 роки, але не помірні ціни на бензута й втома шістки змусили ухвалити рішення про купівлю "нового"авто. І впав вибір на Калину.Грошей вистачало тільки на неї, авживану іноранку купувати дружина відмовилася навідріз.Минуло двароки посиленої експлуатації Калини і що я можу сказати:
Сподобалось:
1. Відмінна машинка, при своїх скромних розмірах вона цілкомкомфортна та ергономічна.
2. Трансформація салону. Так чого по дрібниці.Після цього прийнялирішення про купівлю причепа.До речі до неї виявляються виготовляютьспеціальний форкоп. Жааааалко стало мишкою.
3. Настали холоди, випав сніг, багато снігу, іносранки скріпившиднищем повзають по ньому, наша мишка вилетіла з кучугури як куля імчала по дорозі.