Ну що тут скажеш? — Мій перший автомобіль. Перший у всіхрозуміннях )
Починалося все з коротких марш-кидків вуличками міста, далеких відцентральних, з мінімальним потоком машин і пішоходів... Страшно...Після автошколи не відчуваєш габаритів, не розумієш куди крутитикермо, плутаєш передачі і глухнеш на світлофорах під схвальнісигнали попутників... Але все це в перший місяць-два., що в тебене просто автомобіль, а ціла ракета! Інжекторний 1, 5 літровийдвигун, якого з лишком вистачає для швидкого старту насвітлофорах.Перша зимівля на всесезонній гумі...
І ось минає рік, почуваєшся мегадрайвером на суперспортивномуавтомобілі Легкосплавні диски, підсвічування педалей, стерпнамузика та тонування... Перші заїзди по нічному місту з друзями врежимі старт-стоп. Були й перші прикрості, куди ж без них?
Друга зима... І всесезонна гума вистачає крижану скоринку передсубариком, що раптово вирішив пропустити пішохода. Результат —заміна крила, фари, рихтування капота.
Проходить час, розумію, що 20 тисяч пробігу без жодної поломки длянавчального автомобіля — вже забагато.
Далі зустріч з КАМАЗом, Зазвичай, на перехресті, де їздив коженбожий день, знав його як свої 5 пальців, за тиждень до ДТП сперличарівний знак "поступися дорогою". А знак якраз для Камаза іпризначався. Як результат - я порушив правило "трьох Д" (дай дорогудурню). У протоколі – взаємна вина. Досвідчені водії казали, щоякби вчинив у тій ситуації по-іншому, КАМАЗ би якраз зупинився б умене переднім мостом на даху. А так:рихтування заднього крила, заміна заднього ліхтаря та бампера. Вважаю, відбувся легкимпереляком.
Ремонт і знову насолода від водіння.
На 27 000 км. Розумію, що хоч поломок ще й не було, але довго насебе чекати не змусять…
Загалом, розтавалася з машиною не без жалю, і навіть маючи зараздиво японського автопрому, іноді згадую з легким ступенемностальгії…< Замість PS:через близько 1, 5 років після продажу, дізнався, що машинка в розшуку, що начебто збили когось на ній...Так жодного разу і не бачив її на дорогах після продажу…