Початок все досить давно. Завжди мріяв про Вісімку з її витонченими лініями кузова у вигляді зубила, з її історією, купе, довгими дверима. Завжди притягували погляди дані машини. Минулого літа поставив собі за мету отримати права, восени, з правами на руках, зрозумів, що потрібно ж накопичувати на автомобіль.
Довгі пошуки, дуже багато думок, багато порад, особливо щодо того, що ні в якому разі не Ваз, адже це відро. Дуже важко було, багато сумнівів. Але в душі я так само любив і мріяв про бажану Восьмера. Отже, багато різних варіантів переглянув, перемацяв, і в один прекрасний день бачу оголошення, домовляюся про зустріч, але, на жаль, у продавця не виходить. Дзвоню наступного дня — знову відмазки, ну і забив я.
Через пару днів сидимо з дівчиною, п'ємо каву, гортаю оголошення, і вона каже мені: "Дзвони, дізнавайся, поїхали дивитися". Подзвонив, домовилися, приїхали дивитися. Відкривається гараж, одна половинка воріт, і вона дивиться на мене... Червона, харизматична, олдскульна... І тут я зрозумів — це моє! Подивився, посидів, проїхалися. Даю задаток і домовляємося про день переоформлення. Історію з МРЕО пропущу.
Щасливий власник ваз 2108 з номерами в руках намагаюся завести, а вона ні в яку — бензин на нулі, підсмоктування не працює. Чекаю брата, щоб допоміг. З штовхача завели, по дорозі на СТО заглохли. Я засмучений. Забув додати, що працюю на СТО маляром, і так я не заганяв її слюсарям перед покупкою. "Василіси". Читайте БЖ.

























