Ця машина дуже дорога для мене, тому що є частиною історії моєїродини.
У 1989 р. Мій дід купив новеньку 2108. У 1994 р. Народився я ізгодом. 4 роки вперше сів за кермо цього автомобіля.
Коли ми з сім'єю їздили на дачу, мій дідусь садив мене на коліна ідавав покермувати на трасі і до самої дачі. Буду їздити на ціймашині.
Пройшли роки, в 2006 р. Помер мій дідусь і було прийнято рішенняпродати машину.На той момент був пробіг всього 18 тис. Км. За 17років володіння авто. Забули за неї, тільки-но спогади залишилисяна фото.
Кінець 2019 року... Сиджу працюю, і тут приходить смска на Вайбер.… Запитують у мене, чи я дізнаюся про цю машину? Відповів, що схожена дідуся…
Це була вона.З 2006 по 2019 рр. Машина, як виявилося, поміняла 4власника і навіть кілька годин була в одного перекупу Якз'ясувалося, останній власник прийняв рішення продати авто, іоскільки документи були досі оформлені на мою родину, власникзнайшов нас і звернувся з питанням зняття з реєстрації.
На той момент я вже купив собі e46, і залишилася Таврія. Прийняврішення продати Таврію та купити діда машину для домашньоговикористання.
Поїхав із Запоріжжя до Харкова, звідти гнав вісімку. На виглядмашинку освіжили. Але коли сів за кермо, зрозумів, що багато чогозмінилося, через 13 років, і це була на вигляд вже не та вісімка, яку я запам'ятав у дитинстві. Машина була в жалюгідному стані, вбита. Що усередині, що під капотом. Та й зовні теж.
Навіть п'ятиступку із заводу замінили на 4х ступінчасту МКПП…суки(але як не крути, ностальгія взяла своє, душа машини залишиласяколишньою. Тепер потихеньку відновлюю все на свій лад)