Пройшло дуже багато часу відтоді, як я останній раз писав наДрайві. Форд Скорпіо вже давно проданий, замість нього в моїх рукахпобували Чері Амулет та Опель Рекорд, про які писати якось сенсу небуло.Нічого цікавого з себе машини не уявляли.
Загалом, до покупки моєї "шістки" мене в першу чергу підштовхнулинереальні ціни на з/ч для Рекорду. Утримувати це відро з болтами заціною в 50 баксів за 26-річний бу-шний гальмівний супорт або 500грн за такий же старий головний гальмівний циліндр мені простонабридло, і я зрозумів, що нічого не втрачу в комфорті, якщопоміняю його на вітчизняний автопром, зате сильно виграю в цінах таасортименті на запчастини.
Продаж Опеля тривала 4 місяці, але нарешті знайшовся герой зТернопільської області, який його купив.
І я приступив до пошуку нової машини для себе.
< Переглянувши купу варений-переварених, надцять разівкапіталених, і, що найбільше мене дратувало, моторошно "відколхожених" Жигулів, я вже було зовсім зневірився.
Зовсім випадково одна дівчинка, яка іноді їздила до нас на стайню, запропонувала мені подивитися дідусеву "шістку", яку саме продаваличерез непотрібність у сім'ї. Дідусь водити вже не міг, у його синабув свій Рено Дастер, а "шістка" припадала пилом у гаражі.
Здзвонилися, домовилися зустрітися. Як же я здивувався, коли менівикотили з гаража цю "ластівку" 1991 з пробігом 57000 км! За 22роки всього 57 000! Кузов ніколи не варився, машина в повномустоку, навіть із рідним радіоприймачем "билина", стан автопрекрасний. Одне було, щоправда, виняток — за 22 роки всі цяткиіржі дідусем ретельно зачищалися і підфарбовувалися білою фарбоюнайрізноманітніших відтінків. Ну не менше 5 я нарахував особисто.Так що машина вся трохи "плямиста" :)
Але в іншому авто вище всяких похвал. Забрав її не торгуючись тогож дня. Відчуття від їзди просто феноменальні — ніколи не думав, щов Жигулях може бути так приємно їхати! Нічого не скрипить, неторохтить, моторчик справді шепоче, підвіска м'яка… і взагалі цейдух ретро-стилю, запах Радянського Союзу в салоні — загалом враженьбула маса. Покупка виявилася напрочуд вдалою, досі не натішуся.
Відразу ж було вирішено, що жодних глобальних змін до конструкціїавтомобіля вноситись не буде. Вся цінність цієї машини у томустані, у якому вона збереглася донині. І я намагатимусяпідтримувати його як є.
З того, що вирішив таки поставити, це розварки. Ну, подобаютьсявони мені, і все. В іншому плани такі — деталі, що вийшли з ладу, мінятиму на якісні брендові. Так, кривуваті гальмівні диски булизмінені на Brembo.
За наявності грошей і часу,
