Подарували мені таке диво родичі. Кілька років тому мріяв про Жигу, бо до радянського автопрому душа лежить дуже давно.
Раніше всі відмовляли від таких машин і в один голос репетували: "Це мотлох", "Ночуватимеш під таким старінням". Довго думав, чи треба мені це, чи ні, тому що стан був не з кращих.
Пропонували продати її і заробити грошей, але НІ. Вирішив залишити і потихеньку упорядковувати. Мрію зраджувати не можна!









