Історія моєї другої машини ваз 21051 (спадщина) почалася липень-серпень 2020р, продавши свою бойову 2103 на виручки почали дивитися оголошення, і нічого до душі не знаходив шукали з кращим другом до 17 годин вечора, знайшли оголошення (продам ваз 2105 не на ходу), зателефонували, почали цікавитися стан, чому не на ходу і яка ціна, ну і в результаті домовилися зустрітися у власника на дачі де вона стоїть, приїхавши на місце її стоянки я був трохи переляканий, машина стояла на краю обриву, задній міст був на пеньках коліс задніх не було, при огляді машини було зрозуміло що кузов потрібно буде варити, я знав що купую машину під ремонт і не на один рік, з приводу двигуна власників сказав що робився кап ремонт але перевернуло вкладиші з невідомої причини ну це не лякало, оглянувши машину де змогли, домовилися про ціну і наступного дня приїхати з грошима і забрати машину так як двигун пошкоджений тягнули на тросу, використовували запаску з машини і одне колесо дав найкращий друг, відтягнувши на район приступили до розбирання двигуна в ході дефектовки, 1е виявили пошкоджену шестерню приводу масляного насоса, 2е забиті канали подачі масла в шатунних шийках колінвала, підсумок дефектування мотор довгий час працював без масла всі шатунні вкладиші в му, дуже добре видно велику вироботку шатунних шийок колінвала припущення що токар скаже в металобрухт, закінчивши з розбиранням мотора оглянули ще раз кузов виявили ще приховані корозійні пошкодження, багато знайомих, друзі, близькі почали говорити здавай на метал, продавай купиш щось краще потім, моя думка така здати в брухт машину найпростіше а дати їй друге життя не кожен зможе, після всього що я почув подумав глянувши на неї я як власник прийняв рішення дати машині друге життя, і приступив до повної розбирання машини до гвинтика.




