Це — моя перша машина. Її подарували мені на 18 років. До цього я їздив на іномарках Chevrolet Lacetti і Tacuma, в автошколі — Dacia Logan — батина машина. У порівнянні з ними машина жахлива. Мені фактично по-новій довелося вчитися їздити. Радянський автопром — це вам не хухри-мухри.
З часом я, звичайно, звик до неї, і тепер відчуваю її краще будь-якої іншої машини. Але коли я сідаю за кермо якоїсь іномарки, я чуть чи не писаю окропом. Цей інжектор, який заводиться в будь-яку погоду, і можна їхати... Та це шкідливо для машини, але вона їде! Якщо прогріваєшся, то тихенько, не те що карбюратор.
Кермо, яке не намагається вистрибнути з рук на кожній ямці, і крутиться одним пальцем. Я можу приїхати туди, куди мені потрібно, в будь-який час доби і в будь-яку погоду (навіть у лютий мороз -30 вона заводилася на раз). А що може вимагати від машини людина в моєму віці? Решта — прохання, і вони виконуються за окрему плату.
У машину було вкладено багато (за моїми поняттями) грошей і праці. Перепрошую за неписьменність, але сподіваюся, вам було цікаво це прочитати.





