Автомобіль був куплений дідові для поїздок на пасіку у 2006 році через знайомого перекупа, який його і знайшов. Це автомобіль 1999 року випуску, експлуатувався вкрай мало і купувався у жінки, якій дістався після розлучення. Вона на ньому не їздила і зберігала його 4 роки в гаражі, де його мій перекуп і знайшов. Після діагностики та детального огляду на СТО був підтверджений пробіг і стан автомобіля. На момент покупки на одометрі було 24 тисячі. Протягом 3-х місяців після покупки було усунено чимало наслідків тривалого простою, після чого машинка стала більше радувати, ніж засмучувати.
Зараз дід їздить дуже рідко, так що машина тепер практично завжди зі мною. За 2,5 роки експлуатації 4-ка проявила себе тільки з хорошого боку, але я намагаюся її не запускати. Останні 2 роки вона возить мене і моїх друзів по 2 рази за літо в Крим під Алушту, а це 730 км від заправки до паркування на базі. При цьому витрата за всю дорогу виходить близько 7 літрів на сотню, а швидкість намагаюся тримати близько 110 км/год.
При купівлі машина мала повністю вигляд, що мені дуже не подобалося. Я поставив ковпаки, замінив рідні дзеркала (які при 110 км/год згиналися) на дзеркала у колір кузова, натягнув вінілові чохли на рідні сидіння та встановив магнітолу і 4 колонки Sony. Вважаю, що цього достатньо для цього автомобіля. Звичайно, ще б і тонування, але в силу того, що машина не повністю моя, а у діда поганий зір, обійдуся без неї. Машинку, як свою першу, люблю. У ній є душа та характер. Як не дивно, далекою дорогою я не втомлююся в ній. Часто, поставивши її в гараж, кажу їй "дякую". Природно, покатавшись на машинах друзів і знайомих типу А6, Омега, Мондео, Октавія і т.д., я розумію, що чотири це, м'яко кажучи, "не те", але сідаючи знову в "четвірочку", я розумію, що вона залишиться в моїй пам'яті назавжди як перша і улюблена машина.
Постійно їздити на 4-ці я не збираюся і хочу свою особисту машинку, але криза підкосила мої плани на придбання на початку 2009 року нового автомобіля. А вибір мій падав на Ceed та Corolla, розглядав ще багато варіантів, і невідомо, на чому зупинився б. Але я сподіваюся, що року через півтора зможу придбати свій особистий новий автомобіль.




