Історія машини: Коли реєстрував авто на сайті, то написав коротку історію, але тепер, коли попит до машини зріс, час вимагає оновлення сторінки. Перед покупкою цього авто у мого дідуся була копійка 1973 року випуску фіолетового кольору, але не проїздив на ній і місяць, дідусь з різних причин віддав автомобіль чоловікові своєї сестри, і так машинка з нашого дому пішла до іншої сім'ї. Потім були роки праці, збирання грошей у «банку» та роздумів над покупкою нового автомобіля. Побажав дідусь придбати собі знову ВАЗ, але вже вдосконаленої моделі — 2103. Але виявилося, що таке авто не так вже й просто придбати, тому довелося трошки почекати, і ось на початку осені 1978 року колгосп, у якому працював дідусь, отримав два автомобілі ВАЗ-2103 помаранчевого та білого кольору. Спочатку дідусь обрав авто помаранчевого кольору і в принципі днями мав перегнати її до себе у двір, але так сталося, що дідусь раптово захворів і потрапив на місяць до лікарні, не забравши авто додому. У лікарню до діда в гості прийшов чоловік/односелець, який також висловив бажання купити «трійку», і сподобалася йому саме помаранчева машина, тому він запропонував дідусеві зробити обмін: він купує помаранчеву, а дідусеві залишається біла. Після недовгих роздумів дідусь погодився. Але цей хороший дядько сказав дідусеві, що негайно потрібно переганяти авто додому, бо якщо дідусь найближчими днями не забере авто, на нього знайдуть іншого покупця. Тому дідусь попросив вище згаданого чоловіка своєї сестри перегнати «білу трійку» до свого нового дому.
Пізньої осені посеред двору з'явилася вона – «біла трійка», яка у всіх сусідів викликала великий шквал пліток, емоцій, заздрості тощо. Поки авто нерухомо стояло і чекало на свого власника, в автомобілі активно грала моя мама, яка на той час була ще дитиною. Потім повернувся дідусь із лікування, і після невеликого простою автомобіль отримав активне життя. Авто було додатково оброблено, були куплені чохли на сидіння, та почалося будівництво гаража для машинки. Минав час, машина безвідмовно служила нашій сім'ї та відкривала нові простори СРСР.
Новим етапом життя автомобіля став перехід у 1990 році до рук мого батька. У принципі, в житті машини нічого не змінилося, вона і далі активно, щодня виконувала наші забаганки. Єдиним негативним моментом було те, що спочатку автомобіль, коли переїхав до міста, років 5-6 стояв на відкритій стоянці, що дало негативний вплив на кузов автомобіля. В результаті, в 2000 році було зроблено перший капітальний ремонт кузова: заміна передніх крил, заміна передніх сидінь, встановлення першої касетної магнітоли, динаміків Blaupunkt, додаткові фари, і машина була пофарбована в її рідний 233 кольори. Після ремонту автомобіль вірою та правдою служив до кінця 2010 року, а за весь цей час я навчився саме на ній керувати автомобілем. Наприкінці 2010 року на початку 2011 року в сім'ї стало питання про подальшу долю авто, були два варіанти: перший — «під шаманити» і продати, ну а другий — зробити на совість і віддати мені. Пішли ми другим шляхом, бо ніхто з батьків не наважився оголосити недовіру «блондинці». Власне, недовіру їй ми намагалися оголосити в середині дев'яностих, коли батько хотів її поміняти на ВАЗ сімейства 09, але здоровий глузд тоді переміг. І ось у 2011 році авто перейшло в мої руки, батько ще в 2008 пересів на Шевролі, але до 2010 ще катався на «моїх» Жигулях. Після цього був ремонт авто, ну і далі все, що відбувається з машиною, ви можете побачити в бортовому журналі. Зізнаюся чесно, хоч мені і соромно, але на початку ремонту восени 2011 року у мене були плани зробити з машини "спорт кар", але завдяки спілкуванню з іншими власниками я став на правильний шлях ремонту машини і змінив свої плани, побачивши машину в оригінальному стані з елементами реставрації. Маю надію, що мені вдалося, а вам, як показує час, подобається те, що відбувається з машиною. Підсумовуючи викладене, хочу сказати, що ця історія дуже коротко написана, насправді моя розповідь була довшою, але думаю, що всі подробиці не будуть вам цікаві. Єдине, що хочу сказати, що машина протягом усього життя служила вірно нашій сім'ї, тому ми всі її дуже любимо і поважаємо, і я її часто називаю сімейною, і власне не реагую на численні пропозиції продажу машини.
Машина завжди вчасно ремонтувалася, всі запчастини намагалися купувати нові та оригінальні, на ній ніколи не економили. Прочитавши це все, ви не побачите жодних згадок про ДТП, тому що серйозних пригод не було, але все ж без них ніяк. І так: приблизно 1984 рік - корова з ланцюгом перебігала дорогу і зачепила передній ікло, в результаті ікло було погнуте, але дідусь власними силами відрихтував його; приблизно 1987 рік – невідомо де під капот, підсів маленьке кошеня, якого батько привіз із собою в село, так ось кошеня в моторному відсіку проїхав 70 км і не згорів, тільки спалив собі вуса; приблизно 1995 рік - п'яні патрульні на автомобілі УАЗ трошки проїхалися своїм бампером по задньому правому крилу, крило вистукали і підфарбували; приблизно 2005 рік - на парковці бус притерся до переднього лівого крила, в результаті зніс повторювач повороту; приблизно 2007 рік – вночі на трасі собака перебігала дорогу і розбив одну протитуманку, ще радянські стояли. Всі пригоди справжні, не вигадані, з життя, як кажуть. Насправді ще багато є цікавих подій, пов'язаних з авто.
Плани: На найближчий час:
- Установка ПТФ на передній бампер;
- Установка карбфілерів;
- Реставрація дисків «павуків»;
- Новий АКБ;
- Насадка на глушник;
- Мінімальне заниження/робота з ходовою;
- Інші дрібниці по машині.
- Повна реставрація автомобіля до оригіналу;
- Якісне/ідеальне фарбування;
- Гаражне зберігання та експлуатація в сонячний день.
Дякую за увагу, хто познайомився з історією машини, а також з планами на автомобіль. З повагою, Чужа Роман.























































