Перший виїзд моєї "трійки" після року відновлювальних робіт. Машина була куплена в досить непоганому стані, з нерідного правого переднього крила, але не сподобався колір, і з "брудно-білої" мишки вона стала "червоною" дівчиною. В хорошому стані, до речі, весь хром на ній рідний. Після огляду в бардачку знайшов інструкцію з експлуатації та сервісну книжку, в інструкції лежали талони на бензин і дві п'ятирублівки. Машина була розібрана до голого кузова, при цьому виявили удар у праве переднє крило, яке змінювалося ще в СРСР. Після вирішили його поміняти на нове оригінальне. Після рихтування машина поїхала до маляра, який і придумав цей колір, суперечок з приводу кольору навіть не було. Принагідно розшукувалися дрібниці, що бракували: радіоприймач, трохи хрому, нова оптика, тарілки під ковпаки, насадка на глушник і так далі. Після фарбування настав довгоочікуваний момент складання, але про це трохи пізніше…
Складання — найрадісніший і хвилюючий процес. Привезли двигун, який мої товариші повернули просто в іграшку, причому не тільки всередині, замінивши всі деталі, але й зовні, вимивши його та пофарбувавши. Ніхто не вірив, що йому 30 з лишком років, причому хлопці зберегли навіть ГБЦ 2101, вона трохи відрізняється від пізніших 21011. Карбюратор "Вебер" теж пройшов повну капіталку і зайняв своє законне місце під капотом. Після установки двигуна настала черга ходової, вона була повністю знята з машини і перебрана із застосуванням старих, оригінальних запчастин. Поступово "іграшка" обростала хромом та іншими деталями. Після встановлення фар хлопці сказали, що машина ожила. Збірка закінчена, настає найрадісніший момент — прикручуємо номери і виїжджаю з боксу. Надворі світить весняне сонце, настрій йому підстаті. Їду до розвальника, який не вірить, що машині 36 років. Процедура розвалу-сходження займає близько півгодини, і я знову гойдаюся вулицею. Відчуття не передати словами, чоловіки обертаються слідом, дівчата посміхаються. Навіть дружина, яка завжди досить спокійно ставиться до радянських автомобілів, проїхавшись на "іграшці", каже, що теж із задоволенням на ній їздитиме. Ну а радості дітей просто немає межі, у них нова "іграшка". Ось так і з'явився в нашому житті ще один автомобіль, слід епохи СРСР.





































































































