Усім довгих днів і приємних ночей!
Ща перекур і розповім про цю Ластівку і про мене з нею.
І так, почнемо :
— перше знайомство з автопромом і цим автомобілем зокрема було закілька днів після мого народження — з пологового будинку менезабрав на ній дідусь і привіз додому.
— вперше керував автомобілем теж на ній... Правда на колінах убатька і мені було всього чотири роки.
Вчився я на іншому ретро автомобілі, але про це потім і не тут.термін:( Так як машина була дідуся, а батько брав її рідко, товідповідно і я бачив її рідко:(
А тепер, через багато років (десь 20) вона піді мною:-).
Возить мене і мою Улюблену Дружину, і ще вчить мою Дружину осягатицей прекрасний світ дорог.
Чому Мазуратті? Та тому, що друзі назвали її так через моєпрізвище)) Машинка, не дивлячись на її вік — молодець! » Ні разу задва роки, що вона піді мною, не підвела в дорозі, крім бензонасоса, коли він перегрівався. І за цей час на обслуговування Ластівки буловитрачено близько 300 — 400 грн, а сюди увійшли свічки, фільтри, масло та тосол і дрібниці по передку (ходовий). Останнім часомдовго думав що з нею зробити. Продавати однозначно НІ! Було триваріанти розвитку:затюнінгувати до невпізнання, зробити щось назразок позашляховика або залишити класикою. Рішення прийшло саме напротидії всього часу роздумів:НІХ псувати машину — залишитьсякласикою.
У планах на найближче майбутнє (весна 2011):
— замінити всю ходову - поміняти радіатор, а то вона за останніймісяць почала їсти тосол 1л на тиждень (від старості луснув), азнову щось мудрувати зі старим не бачу сенсу. Пізніше фарбуваннякузова.
Далі доповнюватиму розповідь про Мазуратті)))