У недалекому 2012 році став щасливим володарем ВАЗ 2102 (1972 р.н.). Більше за мене придбання "нової" машини раділа тільки сама машина. Вона гостинно розкрила переді мною свої двері та капот. А подивитися там було на що — повний оригінал! Все рідне і найчастіше із заводу.
Закипіла робота, кузов поварили вже до мене, чим серйозно додали їй жорсткості та ваги. Живий, перероблений під 80 бензин, але на 92 все одно краще. Коробка 4 ступка, ходова не так щоб в ідеалі, але міцно стоїть на своїх 13-дюймових колесах, у всекруглих галошах виробництва Білої Церкви з загадковим номером 20 (БЦ-20 175/70 R13).
Вона мене радує! Не їзди, так цінами на запчастини та їх доступністю. Займаюся машиною в міру появи бажання, грошей та сторонніх звуків.
Хочу зберегти повний оригінал, мені вже самі пропонують деталі до неї, і сидіння, і безконтактну систему запалення. Але мені вона подобається саме такою. Якщо і міняти, то на таке ж. Років солідний вік, вже настала зрілість. Думаю, до пенсії дотягне.





