Моє так зване "авто життя" почалося після закінчення автотранспортного ліцею де я і отримав посвідчення водія, це було не так і давно в червні 2011 року. На той час у батька був Daewoo Sens 2004 року випуску придбаний в 2008. Після моїх умовлянь про продаж машини з метою придбання щось яскравіше (оскільки він мені не сильно подобався) батько пішов мені на поступки і автомобіль був продам, час йшов нічого цікавого не траплялося, а їздити мені хотілося як не як, літо все таки) Літо добігало кінця, батькові так нічого і не подобалося.Тоді я психонув за чесно накопичені гроші вирішив купити власний автомобіль.І тут виявивши в інтернеті оголошення про продаж "копійці" в Енергодарі за 120км від мене і з ціною в 4000грн, я з другом і АКБ (оскільки в оголошень було сказано що машина без акоми) рушили в дорогу. Стояв товар.Побачення мене не тішило.Авто в аварійному стані, замок запалювання через раз працює, реактивна тяга вирвана, але очі горять, друг під биває "треба брати" тисне фактор що час пізніше, якщо машину не взяти треба сидіти до ранку щоб додому дістатись. У справу пішов торг. Довго і нудно десь протягом години третьої я торгувався до 2800грн але продавець твердо стояв на своїх 2900. Зрештою я погодився. І так я придбав свій перший автомобіль. Дорога додому була весела, я потихеньку розумів що я робив… Після першої заправки я не справлявся із замком запалювання, авто не запускається після сотих спроб вдавалося заводиться. При різкому гальмуванні права фара випала, в друга істеричний сміх. Проїжджаючи Василівську посаду нас гріх було не зупинити. Страховка відсутня, лобове розбите, чотири колеса різних, габарити не горять довелося їли затиснути гальмо показати якусь видимість, 50грн і гайці пощадили мене. На ранок я ще більше засмутився, і через місяць автомобіль був продам із наваром у 500 грн. Батько пошкодував мене і був придбаний ваз 2110 2001 16клапанова версія. На ньому я рухаючись донині



