З 18 років ганяв на татовій 99, купленій у салоні — це бувнайкращий авто у світі (не без косяків вітчизняного автопрому, аленове є нове :)))
<
Тут уже дорослий:є своє житло, дружина, плануються діти, а ділити зтатом літак якось набридло :) прийняли рішення купити собі, підзбирали грошенят і я почав пошуки, як виявилося на нормальнутачку — треба нормально так грошенят.
Після Ютуба, купи друзів та знайомих, обходу різних стоянок продажузупинився на Кіа або хюндай.Коли скинув фото Ріо дружині, вона наінші й дивитися не хотіла (ніжками тупотіла і кричала хочу таку:)
Переглядав багато, але тут чи дорого чи пробіг ніби люди живуть умашині.
І тут якось уночі я випадково набрав на мою (майбутню) ластівку.Продавцю поцікавитися що та як, все норм домовився неподивитися…
Ранок наступного дня, я розумію що грошей не вистачає, а їхати вінше місто просто глянути якось тупо. Кредити та ін. Не варіант; друзі - все в ремонтах та турботах; родичі завжди в усіх грошейлопатою, а як треба так нічого немає; думаю ай дзвякну зарадиінтересу співробітнику (дядько добрий, запасливий такий) — він менікаже:звичайно, не питання (я навіть підфіг трохи… чи багато…) Іпонеслося.
Приїхали подивилися, все на вигляд норм. І ось тепер я щасливийволодар цього прекрасного авто, білого кольору (завжди хотівіномарку білу :)))
Після Ріо я на жизі їхати вже не зміг :)
