Як усе починалося: У вересні 2013 пішов до автошколи, вчитися водити. Права мав отримати приблизно на початку грудня, думав купити машину вже навесні 2014. Власне, через якийсь час вирішив, що все-таки краще візьму зараз простенький ланос або авео ціною в районі 5-6 тис., щоб "навчитися їздити". Не дуже цікаві варіанти. В результаті підняв планку до 8 тис., переглянув купу авео, але щось все не траплялося нормальних варіантів у Дніпропетровську. Допомагав з пошуками товариш, який займається перекупкою машин.
У друга timlar є Kia C'eed, вже більше року, і про цю машину з його оповідань я знав напевно все. Візуально мені подобалися сиди першого покоління тридверки.
Одного зимового вечора, переглядаючи оголошення на автосайтах, наткнувся на тридверну проху сиду ocean blue кольору в Нікополі за 12 тис. Зрозумів, хрін з ними лімітами, треба їхати дивитися. Переживши три безсонні ночі, я дочекався суботи, і ми поїхали дивитися машину. В результаті вона виявилася дуже занедбаною, і вирішили, що не варте того. Повернувся до Дніпропетровська в засмучених почуттях.
У понеділок вдень, "серфя" по Яндекс.Авто, випадково натрапив на варіант чорного просіду в Запоріжжі. Кинув лінк товаришу, протягом півгодини виїхали дивитися. Приїхали, подивилися, поторгувалися і вирішили брати. Сід опинився у доброму стані, господар добре стежив за ним і берег. У мене була лише одна безсонна ніч із понеділка на вівторок. У другій половині дня поїхали до Запоріжжя, зробили угоду і посунули назад.
Тут невелика ремарка: права я отримав на початку грудня і катався тільки на добре зашатаній десятці в автошколі. Мені ще дуже пощастило з інструктором, який "поганяв" мене по всіх міських заторах. Але їхати на сиді центральними вулицями Запоріжжя ввечері було дуже "прикольно". Кілька разів глухнути на світлофорах, плутатися з передачами — повний набір, як сказав timlar — пройшов бойове хрещення. Уже майже 500 км, потроху освоююсь, тепер потрібно зробити по тій частині — поміняти олію, свічки тощо. Але про це вже далі у борт журналі.





