Моїм першим авто, коли я ще жив у Луганську, був АЗЛК 2140, 1986року. Покатавшись на ньому два роки, я продав її і їздив набатьківському Opel Omega A Caravan 1989 року.
Переїхавши до Києва (у 2006-му), я залишився зовсім без машини.Іось, наприкінці літа 2010 року ми з дружиною вирішили купитиавтомобіль — потрібен був хоч якийсь агрегат для роботи. Тому, щобуло напружено їздити в громадському транспорті з нашим вихованцем— собакою.Спочатку шукали більш-менш «копійку, що їздить», алепісля місяця переривання гнилих «друшляків» розчарувалися увазовській класиці.Вирішили звернути свій погляд на Москвичі.вельми незвичайний варіант — ІЖ 412 у кузові 408-го, 1969 р.В.
А легенда цього ретро-мобіля така:господар пригнав його своїм ходомдо Києва з Тюмені, бо на авто в ті часи був моторошний дефіцит Іось, після смерті першого господаря цієї машини, ІЖ нудився вгаражі, поки його не викупили на півроку хлопці з нашого району.Так він і з'явився у нас.
Виручив нашу родину рівно на два роки. Але з літа 2012 рокуз'явився конкурент Гольф-2. Через ненажерливість (порівняно здизельним гольфиком) настав час попрощатися з Їжачком…
Пішов в інші руки дідок, сподіваюся, він буде радувати свого новогогосподаря.
