Прийшов якось я раз до свого знайомого в гості на гараж, сам пособі він автомеханік.
Бачу стоїть на вулиці пікапчик такий цікавий, до ладу не розгледівщо це було, спершу подумав мовляв щось закордонне тому щорадянського автопрому у вигляді пікапа ніколи не бачив, і не знавпро існування таких.
Ну прикольний і прикольний, загалом поговорив та й пішов додому...Через пару місяців зустрілися ми знову на сходці, кажу а шо це утебе коштує такий молодець цікавий - просто запитав, а він мені увідповідь:- Так збираюся на метал віддати, москвич — А як так наметал то, гарна машинка, на ходу хоч? посилена, а що?
Ось мені і стало шкода машинку таку, я йому й кажу:— Продасте? —Продати? - Так, а що? Я б купив - відповів я. — А скільки даси? — Нуне знаю, я в автомобільних справах не шарю, скільки попросите.Загалом купив я його за ціною брухту, на той момент це було 300зелених. Через пару днів знайшов гараж в оренду, та й перегнав йогодо себе.
Ось так спонтанно і розпочалася наша спільна з ІЖаком історія
