На Фінік я пересіла з Мерседеса Е320. Давно хотілося машинку вище. Сіла в неї, проїхалася по трасі і зрозуміла, що без неї додому не повернуся. Точніше без НЬОГО, тому що характер у Фініка чоловічий. Це, звичайно, не джип для їзди по полях і болотах, але все-таки добрий усі шляховики зі спортивним характером.
Витрата, звичайно, не дуже радує. При покупці на табло світилося 14 літрів, але, на мою думку, попередній господар взагалі не користувався педаллю газу, тому що по місту, як не крути, менше 16 не виходить, а якщо наступати, то і всі 18-19. А не наступати просто неможливо, тому що задоволення, яке отримуєш, коли 283 конячки з відриву вдавлюють тебе в спинку сидіння, мало з чим порівнянно.
До того ж авто просто не вбивається, та й ціни на запчастини досить осудні, особливо в порівнянні з Мерседесами. На ній возили будматеріали, ганяли по вибоїстим путівцям, і за п'ять років на не новій машині поміняли передні стійки, стійки і втулки стабілізаторів і рульову тягу (до речі, заміна тяги висвітилася відразу при покупці) - колодки, масло, фільтри. Все за дуже доступними цінами.
Якщо чесно, не так комфортно, особливо по путівцям і на великих швидкостях. До того ж задні крила красиво опуклі, тому при посадці через задні двері шансів не забруднити одяг практично немає. Мій чоловік, який завжди вважав, що є тільки дві марки машин - МЕРСЕДЕС і НЕМЕРСЕДЕС, після знайомства з Фініком забрав його в одноосібне користування і сказав, що якщо змінюватиме Інфініті, то тільки на новий Інфініті.



