Вітаю всіх, хто відвідав сторінку мого авто, і дякую, що приділили йому увагу. Автомобіль я почав вибирати восени 2011 року. Перебрав масу варіантів, і спочатку Інфініті не розглядався взагалі, тому що бюджет не дозволяв. Розглядав Scion Tc (купе від Тойоти для американського ринку), кузови седан і купе, потім придивлявся до Мітсубіші Екліпс і Тойоті Солара. Кожна з цих машин по-своєму хороша, але після довгих роздумів зрозумів, що найкраще брати високу машину. Дивлячись зараз на стан наших доріг (привіт УкрАвтодор), вкотре впевняюся, що мав рацію.
Я почав розглядати джипи, або хоча б седани з високим дорожнім просвітом. І тут доля підкинула мені справжнє випробування, в якому треба було поборотися з емоціями та здоровим глуздом. Батько повіз мене подивитися Мерседес CL 500 (2004 року). CL мені завжди дуже подобався, а особливо в старому кузові, новий, як на мене, не такий виразний. Я заходжу на підземний паркінг, і переді мною стоїть чорний, 8-циліндровий монстр. У цей момент у мене ненадовго відібрало дар мови. Я сів за кермо і просто потонув у шкіряному сидінні. Салон був бежевий і, як я вже потім помітив, трохи потяганий, адже за світлим салоном потрібен особливий догляд. Я завів двигун, і весь підземний паркінг заповнився соковитим, насиченим риком 5-ти літрового німця. Боже, який це звук! У той момент я відчув себе дитиною, яка нарешті отримала подарунок на Новий рік.
Після таких емоцій я б відразу забрав цю машину, не роздумуючи, але став розсудливим. Довго ще думав про CL, адже він мені запал у душу. Але все ж таки здоровий глузд узяв верх. Я зрозумів, що такий автомобіль, як CL, не для повсякденного користування. На ньому приємно виїхати у вихідний, погожий день, розвіятися, проїхати не поспішаючи, насолоджуючись літнім днем, а потім втопити педаль газу до упору і показати всім, що таке міць і сила. Та й такий автомобіль вимагає до себе особливого догляду та змісту, тож з думкою про CL я попрощався.
Але доля приготувала мені ще один приємний сюрприз. Мій бюджет на авто виріс, і я почав розглядати авто більш серйозно. Я почав дивитися на FX. Він мені сподобався з першого погляду, ще коли я навчався у школі і побачив його проїжджаючим вулицею. Інфініті виглядає як підтягнутий, м'язистий спортсмен, переповнений енергією, готовий кинутися в бій. Я поїхав на перегляд першого фініка - чорного американець. Власник прокотив мене на ньому, і цю поїздку я запам'ятав надовго. Я відчував себе штурманом ралійного боліда, і після поїздки у мене ще смикали ноги. Все в цій машині подобалося, крім салону. Не подобалася карбонова плівка на панелі КПП, яка згодом віддиралася.
Потім заради інтересу поїхав подивитися FX 45. Коли я його завів, звук мене вразив більше, ніж звук CL - насичене, агресивне левове ревіння. Але не дуже сподобався колір салону, червоний, який більше нагадував морквяний. І ось натрапив на оголошення мого теперішнього улюбленця. Ціна була трохи вища за інші апарати і трохи вища за мій бюджет. Але я все ж таки поїхав подивитися. Перше, що мені сподобалося, це колір - коричневий, дуже благородно і солідно виглядає, виділяється з маси чорних джипів, які вже трохи набридли.
Наступним великим плюсом для мене було те, що це європеєць. По-перше, у нього не багато іншого салону, а по-друге, він трохи м'якший за американця. Все сподобалося в цій машині, були невеликі недоліки, але вони незначні. Я почав домовлятися з продавцем, щоб трохи скинути ціну, бо для мене було трохи дорогувато. Але той ні в яку не хотів скидати ціну, навіть на мінімум. Я засмутився, розуміючи, що ідеальний варіант є, але не можу собі його дозволити. Але все-таки мрії збуваються, і якщо дуже чогось захотіти, то цього доб'єшся. Мій бюджет піднявся до необхідної суми на купівлю заповітної фені.
Їдемо на перевірку автомобіля на СТО, все в нормі, і наступного дня вже оформлюємося. Як же я був щасливий на той момент! Міг би я взагалі собі уявити, що, починаючи пошуки автомобіля, дістану Фінік? Ні, не міг. І ось я щасливий володар прекрасного, на мій погляд, автомобіля. Тепер, після 1,5 року володіння цим дивом, можу зі сміливістю підтвердити, що машина дійсно стоїть. Вона динамічна, маневрена, зухвала, гарна, вона… та вона просто кохана.
Тепер по суті. Про експлуатацію: За півтора року змінив:
- датчик палива (барахлив ще від минулого господаря). Річ не з дешевих, оскільки продається у зборі з паливним модулем та бензонасосом, на СТО пропонували за 6400 грн. (800 $), але мені вдалося купити за 2400 грн. (300 $).
- ступицю та ступичний підшипник. Це одна із проблем цієї машини, з досвіду інших власників. Через великий радіус коліс (20) і досить жорстку підвіску, маточина частіше підшипник приходять у непридатність. Для передніх коліс підшипник поставляється тільки в зборі зі маточкою, а це вже зовсім інша ціна (100 $). Багато запчастин поставляються у зборі.
Всі позапланові заміни закінчилися. Решта - заміна розхідників. Тож сміливо можу зробити висновок, що автомобіль досить надійний та в обслуговуванні невибагливий. Ціни на запчастини достатньо адекватні і демократичні. Наприклад, у акорду або Рав-4 деякі деталі коштують навіть дорожче, а серед позашляховиків люкс класу ціни і зовсім божі.
Що ж до самого автомобіля, багато хто запитує: "Скільки жере?" Для 3,5 літрового автомобіля він жере в міру. У мене по місту виходить близько 15 літрів. Якщо їхати не поспішаючи, минаючи пробки, то можна і в 13 вкластися. Зараз у мене досить спокійний стиль водіння, тому я до 15 ти вкладаюся. Але коли починаєш відпалювати на ньому, то цифри на бортовому комп'ютері починають помітно рости.
По трасі я вкладаюся в 9-10 літрів, швидкість 100-120 км. В Одесу з Києва, туди і назад, вистачало повного бака (90 літровий бак). Багато хто дорікає, що FX дуже жорсткий. Але мене все влаштовує. На мою думку, краще жорстка підвіска, ніж їхати в машині, що хрящується, парусить і коливається, немов їдеш на тарілці з холодцем. Може, пасажирам і є задоволення в таких машинах, але водіям, думаю, не дуже. Адже набагато приємніше проходити поворот з повною впевненістю і відчувати, що машина вгризається в кожен сантиметр асфальту, а кермо відгукується на рух.
Буває, доводиться їздити на батьківській Мерседесі ML, і сідаючи за його кермо, я вже починаю бурчати. Кермо велике, мляве, м'яке, а на Інфініті воно жорстке, невелике, різке. Ну і що, що Мерседес їде м'якше і комфортніше? Мені набагато важливіше, як машина їде, а якщо мене при цьому не багато трясе, то нічого, цю неприємність ми переживемо. FX безперечно дуже динамічний і драйвовий автомобіль, і на дорозі багатьом дасть фору.
Був один цікавий випадок, коли заради інтересу зчепився на дорозі з Каєном Турбо. Розумів, що шансів у мене немає, і на прямій я від нього не відірвуся, але все ж таки вдалося побити турбо. Бідолаха вибув на самому початку з технічних причин. Водій Порше на аварійках заїхав на тротуар. Отже, усім з упевненістю можу заявити, що Infiniti FX чудовий автомобіль, який здатний подарувати величезну кількість емоцій та позитивних вражень. Він для мене надійний товариш, друг, брат. Відчуваю, як прикипів до цього автомобіля і як він мені дорогий. Його не сприймаєш як річ. Фінік - як жива істота, яка все розуміє. Це правда автомобіль з душею та характером. Полюбіть його, і він обов'язково відповість вам взаємністю, ставши чимось більше, ніж транспорт для повсякденної їзди.
Всім дякую за прочитання моєї історії та історії мого фініка! Якщо є питання, ставте. Із задоволенням відповім. На автомобіль встановив ангельські очі, пофарбував диски в чорний мат. Зовні більше нічого не хочу робити, можливо, тільки тонування оптики. У планах, можливо, встановлю вихлоп Invidia та гальмівну систему Ferodo.





