Не знаю, як у вас, а в мене спочатку виникла така асоціація:купабрудного посуду, напівпорожні та порожні пляшки за неприбранимстолом, розкидані недопалки впереміш із використаними серветками ідесь за кордоном бенкету троє друзів. Що не придатна істота, звічно заплаканими очима, скорботно стиснутими губами, ходячимобвинувально-каральним пусковим механізмом усередині та відсутньоюзачіскою зовні.Невідомого походження, призначення і вживання. Менівідомий, а істота залишається надовго.Сумнапам'ять.Зябка.Мда.Скоромовкою проговорити про "моєїколишньої "що-небудь про те, як вона тепер там бідненька сіренька, хоча як вона там, су, теж буває.Сумна пам'ять2.
/>
Так ось. Ця асоціація НІЯК НЕ ПОВ'ЯЗАНА З INFINITI FX35. Машиною, яка була моєю нещодавно. Ви бували колись у кімнаті, де зібралосябагато різних одночасно розмовляючих людей? Наприклад, на заходах зприводу, на зборах, на лекціях, на фуршетах, іменинах, весілляхтощо. Пам'ятайте, коли раптом щось невловимо змінюється. Ще незнаєте що, але ви звертаєте на це увагу. Ви стаєте пильні тагострозірки. Ви втягуєте повітря в груди і завмираєте. Раптом у шумі какофонію слів проникає дражливий запах, якийсь приємнийхвилюючий дух, за ним хвилею вривається тиша. Цвяхить і мигдальні.Слова стрімко втрачають сенс, а звуки зливаються в нудну ноту. Неважливо, в яку. У вас спирає подих. Серце б'ється у келиху. І винарешті бачите її. І знаєте, що її бачать усі. І навіть може бутикращим, ніж її бачите ви. Насилу ковтаючи слину, ви вимовляєте, неморгаючи. Моя колишня.
Так от. "моя колишня" INFINITI FX35.