Почнемо з того, що сліпі авто давно привертали мій погляд, починаючи зі шкільної лави.
Одного разу, подумавши про те, що мотоцикл без документів штукаприкольна але не є повноцінним транспортом, вирішив у що б це нестало обзавестися машиною.
Ішли місяці простою оголошення про продаж байка, незліченні танереальні пропозиції обміну, поки мій знайомий байкер незапропонував мені ось цей самий прелюд замість мого білогоконя)
Скажу чесно, на ці машини я заглядався давно, але ніхто не хотівзмінюватися, тому після невеликого огляду авто це трапилося)
Низька посадка, рокіт прямотоку, шкіряний салон, торпеда ну простояпонський мінімалізм у чистому вигляді, а ці очі симетричновиділяються з лінії капота просто підкорили моє серце.
А тепер відступимо від лірики і перейдемо до загального стану автона момент придбання:
> Кузов — слава богу поварені пороги і ціле днище, є моменти поарках і навколо люка.
Салон — загалом живий, зламані рефлектори печі, і дзеркало, щопотріскалося, заднього виду від старості.
Здивувало те, що не дивлячись на вік працює практично все крімприводу антени.
Люк теж з електроприводом, не тече, але йому потрібно допомагатизакритися (не дотягує сантиметр-півтора)
Загалом без колгоспу.
Технічна частина — двигун працював на трьох циліндрах, бензонасосвід автономної пічки запорожця. Підтікаючий один ізкарбюраторів.
Убита рульова рейка, кидає як повію з боку в бік.
Машинці потрібно багато уваги, засобів і роботи.
Дещо вже відремонтовано, у міру відновлення вестиму бортжурнал)
Усім рівних доріг)
