Привіт! Мене звуть Костя, і цей "Білий Самурай" — моє друге кохання (перше — Rav4). Чому ж я, колишній власник позашляховика, зважився на покупку низької, та ще й передньопривідної машини? Зазвичай на Окко, покірно заплативши 300 гривень за нещасні 12.5 літрів, які мені зазвичай вистачало на 1.5 або максимум 2 поїздки на роботу (приблизно 30-35 км), я взяв каву і вирішив трохи відпочити від нічної поїздки. Я міг думати тільки про одне: незабаром зарплата, яка вже, на жаль, розпланована до останньої копійки, незважаючи на те, що у мене немає дружини і дітей. Rav4 був хоч і робочим конячком, але, як і будь-яка інша жива істота, він старів, і це позначалося на його «здоров'ї». Я намагався тримати його в повному робочому стані, і якщо щось не працювало чи ламалося, я майже миттєво їхав до знайомих хлопців, які раніше працювали в Офіцалів, і змінював все, що потрібно було, не дивлячись на ціни. А ціни все більше зростали… все більше і більше… бензин дорожчав… запчастини піднімалися в ціні щогодини… і це сумно.
Допиваючи свою каву на заправці, я помітив кристально білий промінь світла, що наближається до заправки. Він просто плив, і його не можна було не помітити… Це була Toyota Prius 2015. На секунду я просто застиг на місці, проводжаючи її поглядом до колонки, але потім швидко зірвався з місця, бо розумів, що виглядаю як дурень: хлопець, що стояв майже в упор до скла вітрини з порожнім стаканчиком кави і відкритим ротом. Погодьтеся — картина маслом! І тоді я зрозумів, що час щось міняти в своєму житті. І почати треба з мого металевого коня!
Наступні кілька тижнів перетворилися на суцільні пошуки інформації та нескінченний потік цифр, фактів, цін і фотографій, що стосуються гібридних автомобілів, зокрема Prius-ів. Я люблю компанію Toyota. Це одна з небагатьох компаній, яка насправді заслуговує на довіру і славу! На сьогоднішній день Toyota є найпопулярнішим і найдорожчим брендом автомобілебудування у світі! І я сам на своєму власному досвіді в цьому переконався! Хоча на смак і колір... Не судіть мене суворо, адже про якість автомобіля можна сперечатися вічно. Мене влаштовувало в цій машині (Prius) все! Витрата бензину, її плавність, дизайн кузова, швидкість розгону… Але що було не так… Дрібні деталі, про які більшість із вас може сказати: "Це справа звички", "Так зручніше", "Ти нічого не розумієш у машинобудуванні японців" — мене виводили з себе просто жахливо!
Перша річ, до якої я причепився моментально, — це панель приладів! Боже мій, це просто огидно! Це нестерпно! Людина, яка сконструювала цю панель приладів, просто зобов'язана потрапити в АТ! Причому в найгарячіший котел! Я не міг і досі не можу зрозуміти, на який хер (перепрошую за мій французький) треба було переносити її туди? Я почуваюся пасажиром-дитиною, якому на сусіднє місце поряд з татком прикріпили кермо і сказали, що я теж водій. Жахливий пластик за кермом, що закруглюється, не давав мені спокою.
Другий нюанс полягав у розташуванні коробки передач і її формі... Коробка передач, до якої треба тягтися... ТРЕБА ТЯГНУТИСЯ, Карл! Навіщо коробка передач була встановлена на панелі приладів, трохи нижче БК і радіо, це таємниця, вкрита мороком, тому що в інтернеті я не знайшов адекватних пояснень. Все інше мене влаштовувало... Я вже було почав думати: "До цього можна буде звикнути", казав я собі... Якщо вони так зробили, значить, так треба, втішав я себе.
І ось… якось я йшов з роботи пішки, був вечір, я вийшов з маршрутки. Ліниво закуривши цигарку, розуміючи, що треба ще 15 хвилин йти пішки до моєї «Берлоги», мій погляд впав на вітрину маленького автосалону, повз який я регулярно проходжу і проїжджаю, куди б я не їхав. Там стояла Вона... Машина, яка вразила мене, яка запала в моє серце раз і назавжди. Моя Honda Insight! Це така собі відповідь компанії Toyota на її Prius. І хочу сказати, що дуже гідний! Наступного дня розпочався ще один потік інформації в мою голову. Нові форуми, нові статті та відгуки. Через день я взяв вихідний на роботі та поїхав дивитися на неї.
Кажуть, не водій вибирає машину… а машина – водія! То був саме цей випадок! Проїхавшись на ній, я зрозумів, що немає сенсу шукати щось інше, вона моя! За внутрішньою комплектацією було майже все: ГУР, центральний замок, електропакет, датчики світла, дощу, Bluetooth, USB, клімат, підрульові пелюстки, MP3 і т.д. Витрата бензину 4-5 літрів при середній їзді та 5-6 при агресивній. Розгін швидкий, динамічний. Варіатор, що сказати.
Ось така історія моєї любові до Honda в коротко. Дякую за прочитання!











