Хтось скаже: "А-а-а-а-а! Та вона ж старша за тебе! Ти збожеволів!" О, так-а-а-а! Такі суворі й досвідчені машини гартують, вони перевіряють тебе на міцність. Але зате як все ж таки приємно відчувати і бачити результат і чітке поступове втілення своїх ідей. "Машина — це не людина, з машиною треба поводитися з любов'ю." (с) В. Рель.
Вона з характером і з душею! Мій раритетний, примхливий старенький-престаренький, але перший і улюблений студентомобіль. Куплялася спонтанно, сумбурно і навіть у чомусь випадково. Ніколи не думав, що на стільки зможу в неї закохатися. Дивився раніше на такі машинки скоса і не розумів їх дивної незграбності і рубаного задка. Тепер же все інакше! Витративши купу нервів на її відновлення і приведення в почуття, я зрозумів, що вона заслуговує на справжню пошану і любов! Маленька зовні, але затишна і простора всередині, жвава, юрка... Вона гарна... Гарна, як осінній вечір на Приморському бульварі... Гарна, як шум нічного прибою на 16 станції Великого фонтану...













