Коли в далекому 2005 мій батько прийшов на Одеський авторинок, упошуках однорічної дизельної Skoda Octavia, на зміну старенькій, але коханій Mazda 626, пройти повз Хонди Купе він не зміг…
Так у нашій родині з'явилася Куля.
Є в цій машині щось магічне, що, незважаючи на її не малий вік, приковує погляди, зачаровує і наповнює зсередини почуттямзадоволення, при одній тільки думці, що вона твоя. То це стрімкий іагресивний силует, то неймовірно красива корма, що нагадуєлегендарний NSX, чи неймовірно плавний, але в той же час впевненийхід, чи це пісня VTEC, яка пестить слух, і доставляє приємнімиті…
Так, Хонда це жінка, яка назавжди полонить, і навіть при розлуці, викликає найтепліші та найщиріші почуття. Ну вистачить лірики, іперейдемо до фактів:
Хонда дісталася нам у відмінному стані, без сюрпризів і з чесними64 тисячами км. Батько проїздив на ній не повних 3 роки, за які, пробіг наблизився до сотні, авто жодного разу не підвела, а навпаки— стала улюбленицею сімейства. Але не дивлячись на її справдівеликий та комфортний салон, мати купе як єдину авто в сім'ї булоне зручно .
Знаючи вже всю підноготну машини, продати її будь-кому я дозволитине міг. Пошкрябаючи по засіках (благо кар'єра йшла в гору), прикинувши вартість "котів у мішку" на ринку, я виклав 15К Батькуна стіл, забрав ключі і наступного дня він поїхав вибирати новий, цього разу більш сімейний автомобіль.
< /p>
p>
І тут помчала…
