Я так довго мріяла про нього! Стільки радості та бажання було вцих мріях! Я мріяла їм наяву! заплющувала очі і розчинялася нудномувідчутті дотику до нього.Я уявляла, як ніжно гладжу його, як вінвідгукується на тепло моєї руки.Це не передається відчуття! Думкинесли мене далеко і життя без нього ставало нестерпним.Спілкуванняз іншим не приносило мені радості і Бажаного задоволення.
Я стільки разів представляла наше спільне проведення часу.Уявляласкільки задоволення і радісних хвилин нас чекає і це передчуття зкожним днем зміцнювало мою рішучість володіти ним.
Але я щосили стримувала себе, я знаходила для себе відмазки -вважала, що не варто поспішати, думала, що я мало вміла ідосвідчена для нього, міркувала, що він занадто добре для мене, Боже, скільки дурниць риється в жіночій голові перед рішучимкроком! (про це може здогадатися тільки жінка.)
приносити легке роздратування. Потрібно було ухвалювати рішення! Цепросто мазохізм — зводити себе таким довгим і нудним очікуванням ідосконалим байдикуванням замість рішучих дій з володіння предметомбажання. І ось, коли нудитися і таємно бажати вже не було сил язважилася! Я зрозуміла, що не зможу без нього! Він має бути моїм інічиєю більше. Ніхто не ставитиметься до нього з таки трепетом іпристрастю, як я. Нічиї руки не будуть так ніжно пестити його і такміцно тримати, окрім моїх. Ніхто не скаже йому стільки лагіднихслів, скільки скажу я. Вибір був зроблений і вже ніщо не могло менезупинити! Я, при всій своїй нерішучості у таких питаннях, дужешвидко знайшла шлях до володіння ним. Ніщо вже не могло менезупинити у моїй рішучості.
Сьогоднішній день був наповнений нетерпінням володіння ним. Ярахувала хвилини до нашої зустрічі, щоб не розлучатися з нимбільше! Я знемагала від цього нетерпіння. І ось відбулося! Він мій! Я щаслива!
