Оглядаючись назад — намагаюся згадати максимум дрібниць, які япережив зі своєю сірою ластівкою за ці 2 з лишком роки. Нузвичайно, найголовніше як мій вибір упав на неї. Молодий, замбіціями і певним достатком - вирішив обзавестися елементомрозкоші - машиною.Причому ідея стрільнула якось отакодразу.Вирішив-хочу! а що хочу? яку? ХЗ. - начебто є че вибрати - лавіне вистачає на нормальну - а гно брати не хотілося.І тут - в одинранній ранок - йду я на роботу (пішки) виходжу на зебру - перехід ічую вереск гальм - і мчить на мене сірий міні очкарик - ну думаю -переписувач мені ... Але водила легенько вильнув кермом, газонув іоб'їхав мене ... Я думав я завоняю квартал цілий ... Подивився я вслід це машинці - і розумію що це не очкарик - а взагалі хрін знаєщо ... Ну захотілося мені дізнатися що це за диво техніки… побачивзнову її через пару днів — підійшов подивився — дочекавсягосподаря. Поговорили, мовляв, китайський ЛАДА. Дізнався, де брав —пішов дивитися. Приходжу я в АІС- а на зустріч вискакує дівиця ітак пискляво - "добрий день, Доброго дня, я до ваших послуг" (подивився я на неї - тьху) А я їй так серйозно - покажіть Джилі.Вона притарабанила зв'язку ключів - поки я ходив дивився зовнісріблясту - вона підбирала ключ. Відкрила-я заглянув — усе світлечисте — гадаю — баба. Підійшов до сіренької — зазирнув — уххх — увічі одразу кермо кинулося і важіль коробки — сподобалося.Плюхнувся я за кермо - сіденька прямий під мій зад - зручно, (потімвиявилося що жорстка все-таки). Підсвічування панелі порадувало —біленьке — світитися. Але ж треба і мотор глянути — відкриваємокапот — а там — хехе — ніфіга не зрозуміло))) почав про цінупитати, про комплектацію. Зрозумів що треба кредит брати —засмутився (тільки виліз із кредиту за пральну та холодильник).Бабця та чи дівчина (мар'яна) почала мені про Приват щебетати про7% у доларах. А я вирішив — візьму в УкрСибі в грн під 10%, і непомилився як потім виявилося. Поки що, папери довідки, проплати —прийшов листопад — за ним перший сніг і ожеледиця. І тут дзвінок зАІС - "можете забирати вашу машинку". Ну думаю так - ось прямий зсалону на ожеледицю - і в майстерню. Мля ... Пацани, реально - ногитремтіли, руки потіли - немов перший раз за кермо сів. Виїжджав —тільки ніс машинки висунув за ворота — повз пролетіла якась машина— все думаю — кранти зовсім — не доїду додому. Так і їхав додому —20 км, на аварійках — ерзаючи дупою по целофану на сидінні. -Жалюгідне видовище - загнав я її в гараж - і стояла вона тамтиждень - поки сніг не розстояв ... Пройшов тиждень, розтанув сніг... Машина так і проситися покататися, руки сверблять по рулити.Вигнав я свою ластівку з гаража, прогрів гарненько (на вулиціциндрік був - до -10 С). І ми поїхали кататися, на людей дивитися, показувати себе. Ясне діло, дзвонив друзяків — мовляв є привід —треба поговорити…Ті з оханням аханьєм мовляв старий молодця —ходили навколо дивилися, а я самовдоволено посміхаюся, і брелок зключем у руках верчу… Поїздили ми містом, покаталися…і поїхали наБАМ (є у нас така найвища точка в місті — панорамно видно всемісто) і стали від туди блимати фарами всьому місту))) Меніздавалося, що друзі більше раді машині, ніж я. І мав рацію ... Зіслід дня всі почали дзвонити і просити щоб я їх підвіз, підкинувзабрав, виручив ... Падли ... Бензин не гум, бензин рупії смокче. Яхоч і доброї душі людина, але не лох. Але це все лірика.
Характер у моєї ластівки виявився поступливий, ми швидко звиклиодин до одного і почали добре розуміти один одного. Навіть дружина (колишня) ревнувати стала. У перші ж дні виїхав на ній за місто, натрасу Чоп-Київ ... (македонці добре її зробили). Ну і ставдивитися, що вона і як. Приємно стало відчувати кермо в руках нашвидкості понад 100.Жорсткий без трясіння, стійкий - чіткоуправляючий колесами. Сподобалася динаміка (перевірив розгін з 0 –до 100 – я не гонщик, але розігнався, за 13 сек. – залишивсязадоволений). А та зовсім забув, я десь місяць не знімав з неїкленку — тип із сідушек і з підлоги — на вулиці бруд — не хотівмазати. А дурні приколювалися мовляв вона в мене незаймана - а явсе ніяк її не те ... Ось і трапився курйоз ... Каталися ми помісту ... Купа поворотів, перебудовуємося ... Ну і довелосяподружжя різко розвернутися ... Років, але він кризовий, негодований - ваги ну до 65 кг) ну і під час розвороту кинуло його посидінні ковзати дупою праворуч наліво, і він свій шнобель розмазавоб заднє бічне скло - юшка пішла і все на клейонку ... Добре що яїї таки не зняв…