Потім з другом дитинства, що згодом став моїм компаньйоном, мивирішили перепродавати автомобілі.
Знайшли у знайомих гнилу, ВОЛГУ, ГАЗ 2402, катафалку, що стоїть безділа. Забрали в гараж приватного будинку, в якому жив друг, йогодружина і теща, бо машина була на дуже сумнівному ходу далі заподвір'я, вона виїжджала рідко, по двору пересувалася важко, постійно чіпляючи кут будинку, клумби або ворога гаража. Теща (булавже) очима, червоними від ненависті дивилася на те, як дірявийглушник цього іржавого монстра сповиває маслянистим димом їїквітучі бур'яни, ах так, витрата цього корита так і не вдалосязаміряти, але думаю що він був дуже непристойним.
Рішено було перефарбовувати цей шматок металу, купили фарбу підназвою "біла ніч" На пробнику вона була симпатична, але вреальності виявилася огидною, такою як фарбують парадні встудентському гуртожитку., вирішили продавати як є, назапчастини.
Продали за півціни від вкладень. За ціною металобрухту. Але ідеяавтомобіля нас не покидала, ми почали займатися перепродажеммобільних телефонів, "барижити".