Я просто закохався в цей автомобіль після першої ж зустрічі:), авже потім після покупки роззнайомившись з першим власникомдізнався, що йому в 1991 році цю машину в числі інших передовиківподарував голова ЦККП Казахстану Назарбаєв — так що він ще й зІсторією, ім'я я йому дав Володя.
Дивлюся люди зацікавилися історією мого Володьки, тоді стражденнимдодам інформації про історію автомобіля а більше його першогогосподаря бо доля господаря і визначила історію.
Загалом Петро Методович (рідкісне по батькові) сам із західноїУкраїни, але в молоді роки поїхав трактористом підкорювати цілинуКазахстану, там зустрів майбутню дружину яка сама родом була зКіровограда, одружився, народилося кілька дітей, …, перед пенсієюстав уже бригадиром, але не лише "командував", а продовжувавпрацювати на тракторі…
За перевиконання планів і т.Д., і нагородили його як писав вищеновенькою волгою. Петро сам западенец:)) у Казахстані 90х убуквальному значенні виживати, залякували, іноді били... Загаломдружина вмовила його на старості років переїхати до Кіровограда.Так от — продали вони будинок і нажите майно, купили в пару доволги майже новий жигуль і своїм автоходом поїхали до Кіровограда в1994-му році — дід на Волзі, а дружина за кермом Жигуля (прямовразило мене як він розповідав про їхню автоподорож).
< /
Тут купили будинок, поживали, але з 2001-го року дідові сталогірше, на Волзі їздити перестав… у результаті в 2010-му япідбираючи заміну своєму Москвичу шукав жигулі… а звели мене зперекупом який за генералькою запропонував Волгу.
Я будучи зашореним страшилками про волги на відріз відмовлявся, алевін (дякую) умовив проїхатися за кермом — коли я вийшов з-за кермато був уже закоханий у це авто - це просто "мерседес" за комфортом.Купив я за передвіреністю за 2000 доларів цей автомобіль, будучизабобонним (вважаю що авто з жіночими іменами більш примхливі)назвав його чоловічим ім'ям Володя - якщо взяти великі літери тоотримаємо ВОЛЯ - тобто. Свобода яку дарує цей автомобіль — ми і доКриму ним їздили не раз, і минулого року взагалі турне по західнійУкраїні в 2800 км дали.
В принципі може і не дізнався б я історію цього авто, але втративтих паспорт (а він так і вважався на першому господарі) — довелосярозшукати для офіційної купівлі/продажу за 1000 грн (дав дідові), познайомитись… Так ця історія й дійшла до Вас.
П.С. (сумний) - від діда дізнався, що у нього перекупник видурив їїза 150 :( доларів, потім перепродав іншому перекупу за 1000, а вжетой мені за 2000. Я анітрохи не шкодую — Володя для мене безцінний, але так прикро за діда — хоча б 500ткою його налякали б.
П.П.С. Діти Петра Методовича залишилися в казахстані, у них вседобре, казали, що з кінця 90-х казахи схаменулися і "руських" гнатиперестали.
