Важко описати те почуття, коли я вперше опинилася за кермом 24 -ки. Точніше сказати, замість трохи примарної мрії про купівлю 21й (з олеєєєєнем і перемикачем передач біля керма) з'явилося цілкомусвідомлене бажання купити 24-. Ку.
Ну, і як належить у казках, виповнилося це бажання майже під новийрік — 24 грудня 2008 року.
p>
У країні криза, долар скаче, як переляканий заєць, а під вікномстоїть свіжокуплена машина і, крім захоплення, викликає питання:ащо далі? ..
<
А далі — минуло майже 2 роки.Від образи остаточно померакумулятор.Гальма за час простою не реанімувалися і краще працюватине стали.Салон теж не став шкіряним чомусь.Але машинка жива і, можна сказати, здорова.
Мінімальні реанімаційні заходи (новий акум, свічки та бензонасос)дозволили їй доїхати на волговське СТО, де їй поставили діагноз —житиме. Але це вже було зрозуміло по реву мотора і тому, як воназаводиться з півоберту.
