ГАЗ 24 Миша

Сказати, що з дитинства любила машини, не можу… Був у мене роківу 17 хлопець, автослюсар, ось він їх любив…а я у свою чергу, їхненавиділа, і моторошно його ревнувала до будь-якогочотириколісного «друга»… Але так уже вийшло, що я єдина в сім'ї, така собі егоїсточка виросла, з відсутністю рідного брата, ататові, зрозуміло, хотілося сина спадкоємця, який би у всьому йогопідтримував…, ну і довелося хоч як -то компенсувати папулі моюдівочу сутність)) пішла на курси водіння! Було мені 18, все я зналакраще за всіх, вміла перемикати передачі і тиснути на газ ..., щовідразу ж "оцінив" мій інструктор! Скільки він зіпсував голосовихзв'язок, скільки нервів, і як йому було шкода свою Scoda Fabia (коробку і зчеплення особливо) я тільки зараз зрозуміла! Витраченінерви окупилися, коли я єдина з усієї групи, при складанні іспитудо ДАІ, заїхала «задом» у цей злощасний провулок з першого разу, нічого не подряпавши! До речі тепер тільки так і паркуюся, таккрасиво не виходить! Загалом, іспит зданий, їздити «умію», потрібнамашина! На той час папик придбав собі ГАЗ 2410 у якогось дідусяпрофесора і вдало розтинав віном по Києву та околицях! Мені дававпокерувати тільки при виїзді на трасу, на якій я вдало засипала закермом, та й чого на трасі навчитися можна? - Дісталася до 4-їпередачі та їжу в правій смузі, всі мене обганяють, ніякихекстремальних ситуацій і не виникало ... Так я і водила… раз-два нарік… Машину мені захотілося о 22-й, коли в одногрупника з'явиласяToyota Camry! І я почала капати батькам: "хочу! " Хоч що-небудь, ніна яку нову чи іномарку я і не розраховувала, жигулі мене цілкомвлаштувало б… На цей час у мене вже була довіреність на Волгу, «провсяк випадок», тому тато не побачив жодних перешкод у тому щобякось увечері занести мені на роботу ключі та документи іповідомити:«машина припаркована внизу, навчишся їздити на Волзі, зможеш водити будь-яку машину, дерзай доця! » І я наважилася) увсьому глибокому значенні цього слова! Після першої ж аварії, яка вмене була на 3-ю ніч катання (трохи підправила задній ліхтар ібампер старому форду, при цьому примудрилася вибрати оптимальнийкут удару для того, щоб вм'яти в волзі крило праве! ), наклеїла
«туфлю» на переконливе прохання постраждалого водія (до речі, перший досвід ДТП пройшов безкоштовно! )))! Потім вивчила дорогу зЛук'янівки (живу я тут) до Видубичів (місце колишньої роботи), іось тоді я почала їздити! В захліб, і вдень, і вночі! Потім булаейфорія від нічних гонок (ні, я не брала участі, тільки дивилася), поїздки до Чернігова на каву, маленькі екскурсії по Київськійобласті та багато різних пригод, сенс писати про все, все-такиніхто не читає! ) Так що зустрічайте, в сім'ї Drive2 з'явилася іЯ! ))) Сподіваюся,